Дивні передбачення і щира розмова

Діма

— Які страви ти любиш? — я подивився на Алісу. Цього разу говорив тихо, майже пошепки, щоб за іншими столиками нас не почули. Все ж, я б хотів притримуватись нашої легенди про чоловіка і дружину. 

— Я... Не знаю, — вона, схоже, розгубилась. 

— Мʼясо, птиця чи риба? — я не відводив погляду. 

— Курка? Зазвичай я їла курку... 

— А любиш її? 

— Напевно... 

— Добре, а як щодо качки? Любиш? 

— Мама гарно готує качку, — Аліса усміхнулась, ніби щось згадавши, а потім навпаки злегка посмутніла. 

— Сумуєш за ріднею? — я також усміхнувся з легким відтінком смутку. 

— Є таке, — чесно сказала вона, подивившись на мене. — Я...

— Ваші напої, — вклинився у розмову офіціант і поставив перед Алісою чай, а переді мною келих. — Ви вже готові зробити замовлення?

Це все було настільки непрофесійно, що я вже зараз був готовий поставити цьому ресторану найнижчий бал. 

Аліса ж утнулась носом в меню, схоже, відчувши себе незручно. 

— Так, — я кивнув. — Принесіть будь ласка аперетив на ваш смак, два ваших фірмових салати, які підійдуть до качки, і качку як основну страву для кожного з нас. 

— Можливо, ви б хотіли щось додати? — запитав офіціант у Аліси.

— Ні, — вона закрила меню і злегка нервово усміхнулась. 

— Добре, дякую за замовлення, — він забрав меню і пішов геть.

Я дістав мобільний і зробив пару нотаток. 

— Ніби приємний хлопець, — сказала Аліса, коли ми залишились наодинці. 

— Не знаю, який він хлопець, але офіціант точно ніякий, — я зітхнув, блокуючи екран.

Поклав телефон в кишеню і подивився на Алісу. Вона виглядала якоюсь засмученою... 

— Алісо, все нормально? — перепитав я її. 

— Так, — вона кивнула, а потім несподівано подивилась на мене. — Просто подумала про цього хлопця. От якщо через нього, наприклад, вийде поганий відгук від тебе, він, напевно, постраждає? 

— Ну тут ніхто не знає мене, — я знизав плечима. — Коли вийде стаття, я ж не буду вказувати імʼя офіціанта. Скоріш за все, дістанеться всім. Отримають догану, чи щось подібне. 

— Але це несправедливо, — вона зазирнула мені в очі.

— Ресторан має працювати як годинник, — я злегка нахилив голову вбік. — Кожен офіціант, кухар, бармен, сомельє та менеджер — всі працюють в команді. Якщо хоч одна деталь працює погано, порушується все. 

— Але ж люди не роботи, — вона знов подивилась мені в очі. — І не якісь там бездушні деталі. Можливо, в хлопця щось трапилось, ти ж не знаєш.

Злегка насупилась. Виглядала... Ні, що це я. Аліса — сурогатна матір моєї дитини, я не маю дивитись на неї якось так. 

— Ти маєш рацію, — все ж погодився я. — Але що б в нього там не трапилось, це не має впливати на роботу. Цей ресторан входить в топ ресторанів міста, він має підтримувати свою репутацію. 

Аліса кивнула, і саме в цей момент до нас повернувся офіціант з сетом аперетиву. Виглядало доволі пристойно: це був набір різнокольорових канапе, викладений на листях салату і прикрашений оливками. Також тут був сет зі спеціальними чіпсами з начинками. Це вже було схоже не стільки на італійську, скільки на мексиканську кухню. 

Це все поставили між нами. Також перед кожним поставили по тарілці і набору ножів та виделок. Аліса дивилась на це все трохи спантеличено і я мимоволі усміхнувся. Сьогодні вона якось дивно впливала на мене. 

Вирішив подати їй приклад: взяв одне канапе за шпажку і зʼїв. 

— До речі, непогано, — усміхнувся. — Спробуй. 

— Добре, — вона теж усміхнулась, і повторила за мною. 

Обережно взяла канапе за шпажку, взяла канапе до рота.

— Дуже смачно, — здивовано сказала, як тільки прожувала. 

— Це ще основну страву не принесли, — я взяв чайник і налив їй у чашку трохи чаю. — Вже мав заваритись, спробуй. 

Вона взяла до рук чашку. Подула на чай, потім трохи відпила. 

— Смачно, — усміхнулась, подивившись прямо на мене. 

— Радий, що тобі тут подобається, — я усміхнувся у відповідь. 

В цей момент вже не думав про рецензію, про офіціанта-нездару чи ще щось... Просто дивився, як Аліса пʼє чай, і розумів, що можливо в мене дійсно вийде поладнати з нею. 

Тиха романтична музика також налаштовувала на трохи інші думки. Аліса сьогодні виглядала незвично, може в цьому вся проблема? 

Не знаю, чи помітила вона, що моя поведінка не зовсім така, як раніше... Я намагався зробити так, щоб не помітила, але схоже спочатку був аж надто суворий. А коли став мʼякшим, вона все так само не була особливо говіркою...

Аліса

Офіціант вигулькнув біля нашого столика непомітно, а може, то просто я задумалася, слухаючи музику.