Новий флешмоб "Магія снів" від Наталія Девятко.

Автор: Рома Аріведерчі / Додано: 11.03.21, 15:24:20

Дивіться, тут щось цікаве придумала Наталія Девятко (Natalia Devyatko) 

Справді ж - тема снів для розкриття персонажів дуже добре працює. Вона може показати героя оповіді краще, ніж сто сторінок опису.

Я особисто  використовую тему снів  в двох книгах двома шляхами.

В книзі "Кохання не купити"  сон цього героя показує.,що почуття пронесено крізь роки і не втрачено надію на зустріч:

@Рома Аріведерчі https://booknet.com/uk/book/kohannya-ne-kupiti-b317694 Додати в бібліотеку

"Знаєш, Маріє, скільки разів я бачив уві сні це оживаюче фото? То мій персональний кошмар і мій найжаданіший сон. В ньому Вона відвертається від того хлопці і дивиться на мене, посміхається і робить крок назустріч. Або я бачу її там, на сходах, саму. Я намагаюся теж підійти до неї. Але прокидаюся."

А цю героїню її сон, що повторюється кілька разів на протязі всієї оповіді показує в процесі еволюції і самопізнання А потім ще починаєвиконувати третю роль - зв'язки між першою і другою книгою:

"...боюся спати, бо знову сняться дитячі кошмари.

Знаєте, такі, в яких нічого не відбувається. Ти йдеш собі повз зайомий до кожної вибоїни довгий мур. На вулиці нікого, немає тіней, але не темно. Нічого не трапляється. Ти йдеш, і з кожним кроком тобі все страшніше. Знаєш, що проаду нікого нема,але повернути голову — ні, ні за що. І єдине твоє спасіння — прокинутись, бо інакше станеться щось жахливе.

О, я вмію прокидатися. Ще в дитинстві навчилася, коли це почалося зі мною. Коли я осягнула свою першу велику втрату — батька, якого ніколи не бачила. Коли відчула, що мене покинули в цьому незбагненному світі. І я беззахисна. Відтоді мені таке сниться час від часу. Ненавиджу втрачати.

Я намагаюся прокинутись ще з самого початку того муру, поки під черевиками ще асфальт, а не бруківка, а потім буде трава. Іноді можу майже одразу, іноді — аж коли ступаю по траві вже босими ногами. Але завжди звідкись знаю, що попереду ще вода. І якщо її перейду, назад дороги не буде. І тому примушую себе розкрти очі, і примушую, примушую, аж поки не розкрию і не побачу рідну темряву замість безтіньового світла і високого муру.

В мене є своя власна мантра для таких випадків. Колись переклала М. Рубцова, бо це точно про мене:

Плисти, плисти, плисти\\ Повз могильні плити,\\ Повз старі рами, \\ Повз сімейні драми.\\ Нудні думки — геть!\\ Думка об думку - дзень!\\ Зірки на небі — ніч!\\ Сонце на небі — день!\\ Плисти, плисти, плисти \\ Повз тую рідну вербу,\\ Повз те, що кличе з ночей \\ І милих сирітських очей.

Отак повториш раз десять, і прокинешся."

@Рома Аріведерчі  https://booknet.com/uk/book/laskavo-prosimo-zvdsi-b321370 Додати в бібліотеку

"... я так змерзла, що мені мій кошмар знову наснився. Про холоднющу темну воду і слизьку кам'яну доріжку до мого страху.

Мені було уві сні так зимно, що навіть страху майже не залишилося. Тільки бажання нарешті  перебратися на той берег і подивитися в очі тому , кого я все життя боюсь чи то побачити, чи то не побачити..."

Дяка тим, хто дочитав до кінця. Запрошую пордивитися мої твори і написати. що ви про них думаєте - зовсім не обов'язково щось схвальне.

І передаю флешмоб далі авторці @Iryna , що менее зачепила баченям неочевидного в навколишньому світі і небанальними закінченнями своїх оповідей. https://booknet.com/uk/iryna-u5645961

1 коментар

Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі

Увійти
avatar
Ана Пест
11.03.2021, 20:30:47

Ой, мені самій стало страшно від того безкінечного муру... Ви так чудово передали відчуття безнадії! Уривки мене зачепили і я обов'язково мушу ознайомитися з повними творами.)))

Рома Аріведерчі
11.03.2021, 21:01:29

Ана Пест, Було б дуже цікаво дізнатися вашу думку, якщо подивитесь і поділитесь враженнями.

Books language: