А почалось все з червоного ...

4.2. Георг та інші неприємності

— Так же справ було багато, Антоне, - винувато промовляла Аліса - я поспішала, щоб швидше побачити тебе ввечері.
— Ти уже готова до вечірки? Я можу за тобою під'їхати.
— Ще ні, я до Оксани маю заскочити, бо обіцяла разом добратися, ти не проти?
— Ні, обіцянки ж треба дотримувати. До речі, ти не знаєш, де Дмитро? Не можу до нього додзвонитися.
— Не знаю, але можу в Оксани запитати, може вона в курсі.
— Чудово, буду чекати на нашу зустріч, Аліса. - чоловік так солодко промовив ім'я, що її сердечко забилося вдвічі швидше.
— Я теж.. - млосно відповіла брюнетка.

Антон відразу подзвонив до батьків та подякував за чудовий подарунок. Тепер часу було не багато до початку вечірки, але з новим залізним другом, він точно приїде вчасно. За декілька хвилин перед дзеркалом стояв брутальний чоловік з легкою щетиною в чорному бранні та біленьких фірмових кросах. Відросле каштанове волосся широкою долонею було не бережно зачесано назад, відкриваючи повністю чоло. Бризки люблених парфумів і він - готовий.

Уже сидячи на мотоциклі, Антон ще раз набрав Дмитра, проте той - поза зоною. Шатен надів шолом і розчинився у темряві міста. Дорогою прохолодний вітерець створював несуттєву перешкоду швидкості, проте це лише підігрівало його захоплення. Шлях вів чоловіка за межі міста майже пустим асфальтом, заохочуючи до швидкої їзди.

Антон приїхав за адресою і був здивований - перед ним стояла двоповерхова вілла з великою прилеглою територією. "Отже, вечірка буде грандіозна." - зловив себе на думці чоловік. Поруч стояло вже десяток машин. Антон припаркувався та, з нехорошим передчуттям, приєднався до розваг.

Всередині, на диво, музика грала досить тихо. Кімнати охоплював шум розмов, які іноді переривав гучний чоловічий сміх. Атмосфера була розслаблена, але Антон все одно важко вдихнув, морально готуючись до ймовірної зустрічі з винуватцем цього натовпу. Юрба незнайомих чоловікові осіб вміщала різновікові категорії.

Декілька раз ще зовсім юні дівчатка під впливом алкоголю врізалися в Антона та заливалися дзвінким сміхом, начебто у знак вибачення. Уже перші хвилини перебування тут не подобались чоловікові, він стиснув до болю кулаки й продовжував розглядати присутніх. Пори негаласливу музику, більшість дівчат вульгарно танцювали, ніби намагались заполонити увагу якогось багатого татуся. І у них це виходило, у темних кутках, де розміщені зручні багряні диванчики, виднівся блиск, зацікавлених молодими тілами, очей.

Антон намагався ігнорувати всіх присутніх та зосередитись на знайомих обличчях. Його телефон завібрував. SMS від Аліси: « Ми уже під'їхали, ти де?».
Чоловік знову повернувся до виходу, по дорозі обминаючи юрбу. Аліса зайшла саме вчасно, шатен подарував їй посмішку, після детального оглядання її плаття. Чорне, шкіряне, підкреслювало блиск розкутості карих очей, що були детально підведені таким же чорним олівцем. Темне волосся було ідеально вирівняно, тому додавало образу зухвалість.

Дівчина також не обділила свого коханця посмішкою, яку чоловік одразу захопив у поцілунок.
— Ти сама? - здивовано запитав Антон, відпустивши солодкі вуста.
— Так, Оксана майже відразу мене покинула, сказавши, що хоче подивитись на басейн, - відповіла невдоволено і додала:
— Щодо Дмитра… подруга казала, що він сьогодні виїжджав кудись за місто, але зараз повинен бути десь тут…
— Дякую тобі, не хочеш скласти мені компанію у пошуку?
— Думаю ти й без мене впораєшся, зараз мені хочеться потанцювати.
Антон ледве втримався, щоб не перекосити обличчя у відразливій гримасі.
— Гаразд, як скажеш, - трохи захолодно відповів чоловік та направився вглиб будинку.

Дмитра шатен впізнав не одразу, зате зверхня статура Георга відразу впадала в очі. Друг був одягнений зовсім не типово для його стилю - чорна сорочка, класичні штани й темні лаковані туфлі. Навіть трохи рудувата, завжди у безладі шевелюра була акуратно укладена на бік. Підходячи до компанії п'яти чоловіків, Антон відчував, що справи погано.
— Георг, давно не бачились, - шатен, повний рішучості, простягнув руку.
— Антон? - відповів чоловік, сильно потискаючи руку, і оголив рівний, біленький ряд зубів. - Яка приємна зустріч.

Не так давно ця пихата посмішка була "прикрашена" жовтизною та парою-трійкою вибитих зубів.
Здається тут був негласний дрескод, бо усі його дружки були одягнені у повністю чорний колір. І Дмитро теж.
Антону здалось, що він перервав дуже важливу розмову, але йому подобається бути в центрі уваги.

— Давно повернувся? - шатен вперто ігнорував Дмитра та вдивлявся на залисину Георга, яка прибавляла йому більше років.
— Сьогодні, зранку, - без ентузіазму відповів той.
— Це чудово, - із вдаваною радістю казав Антон - і надовго?
Обличчя Георга знову викривилось у потворно-зверхній гримасі.
— Думаю залишитись назавжди, - його дружки схвально гигикнули.
Антон в думках вилаявся, а сам продовжував як і співрозмовник зверхньо потішатися.
— Дмитро, на декілька слів - він кинув холодний погляд на друга і вийшов надвір.

Прохолода повітря приводила думки у порядок, тому чоловік глибоко вдихнув на повні груди. Ця вся ситуація йому не подобалась.
За хвилину вийшов Дмитро з втомленим виглядом. Якусь мить вони стояли в тиші, дивлячись один одному в очі.
— Ти куди занапастився? - це прозвучало батьківським тоном.
— Ахх, братан, я був зайнятий і не зміг підзарядити телефон, - Дмитро намагався розрядити ситуацію.
— Ти ще із вечірки втік, чи не так? Чим же ти так був зайнятий? - Антона переповнювала незрозуміла злість.
— Я за Георгом виїжджав до аеропорту, - його голос на мить похолоднішав - він найняв мене водієм та кур'єром, обіцяв гарно платити.
Дмитро посміхнувся, поділившись радісною звісткою, але Антон це не оцінив.
— Ти що погодився?! - шатен перейшов майже на крик, чим привертав непотрібну увагу молоді.
— А що в цьому такого, - голос Дмитра теж підвищився в недоброму тоні.
— Невже ти не розумієш з ким зв'язуєшся?
— Георг - мій друг і через те, що він тобі не подобається, я не збираюся з ним припиняти спілкування. - рішуче відповів Дмитро.
— Я ж хочу як краще.
— Ага, краще для тебе! Ти звик, що вся увага має бути зосереджена на твоїй особі, от і бісишся, - друг втомився від повчань Антона - Мені потрібні гроші, а Георг допоміг! І якщо ти не намагаєшся мене зрозуміти чи підтримати, тоді це нам варто припинити спілкування!



Ku_Helga

Відредаговано: 26.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись