Адепт

5

Він тихо, наче кіт виліз з-під одіяла, у кімнаті було сиро і прохолодно, радіатор ледь грів. За вікном почало сіріти, важкі хмари сунули поміж будинків, погрожували чи дощем чи мокрим снігом. Він одягнувся, намагався як найменше шуміти. Зуби самовільно почали стукотіти від холоду.

Інші спали, похропували, бубоніли щось уві сні, закутані в старі ватяні ковдри. Ще занадто рано для кави чи сніданку. Їм необхідний відпочинок. Після довгої дороги, манівцями прибули в місто; зустрілись потай, балакали ввечері допізна, пили пиво, звіряли плани. Усе вирішиться сьогодні, по ночі.

Він пробрався на кухню, увімкнув чайник і поки вода закипала дивився у вікно, покусане по краях вранішнім морозом. На вулиці одинокі перехожі, піднімали коміри курток, потирали руки і ховали їх у кишенях. А ще учора було похмуро і мжичка сікла до самого вечора. Сьогодні мороз, напевне і сніг укриє землю. Він спостерігав як двірник у помаранчевій жилетці човгав березовою мітлою по асфальті, під його ногами скрипіли замерзлі калюжі. У будинку навпроти, на горішньому поверсі хтось увімкнув у кімнаті світло. Напевно теж комусь так рано не спиться.

Чайник закипів. Він заварив міцної кави, сів на крісло біля ледь теплої батареї. Він мізкував, чи пройде усе достатньо гладко, чи правильно розрахували час, чи не підведе їх інформатор. Все відбудеться сьогодні по ночі. Вони виконають свій обов’язок і до ранку за ними слід простигне. Вони стануть примарами, розчиняться у натовпі і так як приїхали, по одному, так і роз’їдуться у різні боки, манівцями, з пересадками, замітаючи можливі хвости. Не вперше. Справляться і цього разу.

Він закурив і їдкий дим повиснув хмарою в убогій кухні. Усі ще спали, похропували. Він обпер голову рукою і закрим очі. Сигарета диміла, губила попіл на підлогу. Він заснув. Неспокійне марево поглинуло думки, перетворюючи тривогу в алегоричні образи сновидінь. Мозок боровся з підсвідомістю за владу і врешті програв.

 

 

Я посмикав за клямку. Двері були закриті. Дістав ключа із кишені і заходився відмикати примхливий засув. Невже я знову перший на робочому місці? В кабінеті зустріли мене старий добрий сморід від паперу і сирість. Я першим ділом відчинив кватирку, впускаючи у кабінет морозяне повітря. Далі за планом було ще одне горнятко кави; перше випите вдома не надало бадьорості а тільки енергії доїхати до роботи і піднятись на четвертий поверх, друге мав намір посмакувати під час читання протоколів, попереднього висновку експертів та своїх заміток вчорашньої бесіди із Ісусом. Як дивно це звучало якби я таке промовив десь у тролейбусі. Напевне більшість вважали б мене несповна розуму. Згадалось старе добре прислів’я: «Коли ти говориш з богом — це молитва, а коли він говорить з тобою — це вже шизофренія»

Дактилоскопічний аналіз відбитків підозрюваного нічого не прояснив. У базі даних його пальці ніде не світились. Я ще раз уважно оглянув відбиток долоні Ісуса, там не було ніяких ран. Отже цілком можливо, що підозрюваний наніс сам собі пошкодження з метою заплутати слідство в камері. Ще один елемент містифікації, який мав посіяти зерно сумнівів, чи лише нав’язлива ідея підозрюваного бути схожим на Ісуса, що викликала бажання калічити себе, імітуючи стигмати.

Отже що відомо від Ісуса? Кількість людей у актовому залі могла бути більшою аніж дев’ять. Отже цілком ймовірно спільники у нього були, саме вони могли і побрити і роздягнути тіла і прибрати місце злочину, також цілком можливо вони забрали цінні речі та одяг, волосся і засоби для миття підлоги з собою. Але чому одні помирають, а інші прибирають місце злочину? Можливо це ритуальне вбивство, жертва. Чи є взагалі потреба шукати сенс в мотивах релігійних фанатиків?

Отже зібрання секти відбулось 21 листопада раніше вісімнадцятої години. Допустим весь ритуал тривав дві-три години. То що ми маємо? Сектанти зібрались у приміщенні близько другої-третьої години по полудні. Вони влаштовують молебень, вони слухають Ісуса. Далі вони причащаються вином, в якому не знайшли слідів отрути. То коли ж вони отруїлись?

Спочатку. Вони приходять на зібрання, можливо влаштовують якусь таємну вечерю для обраних, для тих хто скоро помре. Вони їдять, отрута діє швидко, а далі їх роздягають і позбавляють волосся. Чому? Вони мали попасти на небеса чистими і голими як немовлята?

Я потер скроні, зробив декілька ковтків із горнятка майже холодної кави. Ніяк не вдавалось вибудувати простий логічний ланцюжок послідовності подій. Бракувало інформації від першоджерела від очевидця і організатора. Я глянув на годинник, адвокат прибуде за дві години, а відповіді на питання мені потрібні були ще вчора. Допомогти могли нові дані про загиблих, можливо вдалось ідентифікувати їх.

Я набрав номер телефону судово-медичного експерта. Попов був ранньою птахою і приходив у бюро судово-медичної експертизи ще о шостій, проте після третьої його і зі свічкою не знайдеш.

—Доброго дня. Ви уже на роботі? Є новини?

Він говорив повільно, я тарабанив пальцями по столу

—Я краще зайду до вас у бюро. Фотографії готові? Ідентифікували?

Збудження охопило мене, я надів куртку. Ідентифікація одного вбитого обов’язково допоможе встановити імена та прізвища і решти осіб. Попов не вдавався в деталі, але на скільки я міг судити, ідентифікували «невідомого №1» не за відбитками пальців, так як взяті відбитки у вісьмох тіл не збігались із жодним відбитком у поліцейській базі даних. Я відірвав клаптик паперу і вивів декілька слів на ньому:



СЕРЖ НАМОР

Відредаговано: 08.04.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись