Але ж ви — спеціаліст!

Але ж ви — спеціаліст!

Уявімо собі затишне містечко — липи, каштани, бузок. Медвяні запахи і тіністі провулки в комплекті. Невеличка хлібна крамничка в одному з таких провулків. На дерев'яних полицях розкладено свіжий теплий хліб. Навіть через скло вітрини скоринка видається хрусткою. На прилавку біля касового апарату лежать присипані цукровою пудрою пундики, солодкі кекси, ромові баби та пиріжечки з повидлом. Всім цим керує симпатична довговолоса блондинка без жодного сліду «борошно — шкідливе» на тілі. На грудях беджик з якимось коротким іменем. «Ліна», чи що? Не роздивитися. Ну, нехай буде Ліна.
Час пообідній, година десь п'ятнадцята. Закінчення обідніх перерв розігнало покупців по офісах, в крамничці порожньо. Поки що...
Над дверима теленькнув дзвіночок і крамничка прийняла нового відвідувача — хлопчину невизначеного віку (десь від вісімнадцяти і до двадцяти п'яти) зі скуйовдженим волоссям. Боязко озираючись, він підійшов до каси.
— Доброго дня, — промовив хлопчина, роздивляючись полиці з хлібом і уникаючи погляду Ліни.
— Доброго! — весело відповідає Ліна. — Чого бажаєте? Хліб пшеничний? Хліб заварний? Хліб литовський? Бездріжджовий для здорового способу життя? Все свіже! Випікаємо просто у нас.
— Ні, як би це пояснити, мені б хотілося чогось свого…
— Звичайно, — перебила Ліна. — Ми приймаємо індивідуальні замовлення. Торти? Короваї?
— Ви мене не розумієте, — голос хлопчини посмілішав. — Мені хотілось чогось свого… незвичайного… І я придбав хлібопічку!
— Вітаю! — посміхнулась Ліна. — Звичайно, маємо у продажу сухі суміші для приготування хлібу. Якій рецептурі віддаєте перевагу?
— Я ще не знаю. Ви б не допомогли мені розібратись з хлібопічкою?
Ліна здивовано підняла брови:
— Тобто?
— Ну, ви б не могли мені показати як працювати з хлібопічкою? Розповісти як вона працює… Ви ж спеціаліст!
— Шановний! — Ліна ледь стримувала дружній вигляд обличчя. — Це лише хлібний магазин. В мережі чимало рецептів, існують спеціальні курси — зверніться до них.
— Мені не потрібні курси! — в голосі хлопчини з'явилась нервозна наглість. — Мені просто потрібно спекти хліб! Прийдіть до мене і покажіть як це робиться. До речі, борошно захопіть і наповнювачі. А вода у мене є… Хороша, підготовлена. «Новий Хорол» називається. Бутильована. Півтора літра, вистачить?
— Шановний! — тут вже зберігати посмішку не було необхідності. — Ви хоч уявляєте скільки коштує моя робоча година?
— А ви приходьте після роботи, я тут неподалік живу.
«От тільки на дім я ще не ходила,» — зі злістю подумала Ліна.
— Та я ж можу заплатити! — ледь не верещав хлопчина.
— Не треба, — зітхнула продавчиня. — Так! В чому! У вас! Проблема!!!
«Дарма я так. Тепер точно не піде звідси.»
— В мене нічого не виходить! Я все завантажую і нічого не відбувається… Ось!
— Пічка до мережі підключена?
— Чи ви вважаєте, що я ідіот? Звичайно, підключена. Там програму неможливо задати.
— Інструкцію читали? — Ліні це вже почало набридати, може господарю зателефонувати? Нехай сам розбирається з цим типом — виставить його за двері абощо.
— В тій інструкції все не нашою. Допоможіть мені! Ви ж професіонал!
«Чудово! Вже підвищили зі “спеціаліста” до “професіонала”. Далі що?»
— Як «не нашою»? Якщо брали в Україні, то має бути інструкція з розділом українською мовою.
— Я з Китаю замовляв. Ну, вам що важко? А пічка — простенька, найзвичайнісінька. Тільки інструкція не нашою мовою і мережевий кабель довелось перепаяти — штепсель не ліз в нашу розетку. Певно, під Америку робили. Допоможіть! Вам не важко, а...
На щастя, в крамничку зайшов постійний клієнт і Ліна з радістю перемкнулась на нього:
— Олександровичу, вам як завжди?
— Ні, Ліночко, у мене сьогодні гості. Тож пшеничного. Свіжий? І дві паляниці зі скоринкою.
Відтиснутий від прилавку хлопчина попрямував до виходу. Біля дверей розвернувся і пробурмотів наче до себе:
— Наберуть бозна кого... За оголошеннями.
І вже звертаючись до клієнта:
— Не рекомендую тут нічого брати!
Олександрович підняв окуляри і глянув на Ліну:
— І хто це був?
Дівчина лише знизала плечима і почала складати замовлення до високих паперових пакетів.
До кінця робочого дня лишалось ще чотири з половиною години.



Олексій Голіков

#1178 в Різне
#276 в Гумор

У тексті є: хліб, крамничка, підтримка

Відредаговано: 18.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись