Англієць у Нью-Йорку

1.

В двері подзвонили, і вже за пару секунд Джек почув шарудіння в коридорі. Воно не зникало, а лиш посилювалось, тож Джеку таки доведеться прибрати ноги зі столу і поставити туди щось миловидніше – наприклад, вазу з квітами, які собі через день дарує Діана,  ну і ручку з блокнотом. Неписьменний детектив ні в кого довіри не викличе, навіть Діанине інтелігентне обличчя не допоможе.

Джек ледве встиг завершити свої нехитрі маніпуляції і напустити на хлопчакувате обличчя належного вигляду, як в кімнату увійшли дві жінки.

Діана, завжди в ідеально випрасуваному діловому костюмі, наче призначеному для відволікання уваги від  не надто респектабельної обстановки офісу і ще менш респектабельного шефа, відчинила двері, пропускаючи жінку. Джек припіднявся з крісла, запрошуючи гостю присісти.

- Доброго дня, містере Деніелз.

- Доброго дня, місіс…

Джек зробив паузу, даючи можливість відвідувачці представити себе.

- Міс. Міс Паркер. Еліс.

Чорна траурна сукня і таке ж волосся міс Паркер контрастували з білосніжною шкірою, роблячи її схожою на героїню готичних романів. Сірі круги під очима і нервові довгі пальці лиш підсилювали це враження.

- Діано, принесіть мені чорної кави, а нашій гості… - Джек глянув на жінку в очікуванні відповіді, - кави, чаю, чогось міцнішого?  

- Кави. Теж чорної. І краплю віскі, якщо можна.

Еліс міцно затягнулась цигаркою і разом з димом випустила зі себе:

- Мого брата знайшли вбитим. Застреленим у власному авто. Звинувачують його дружину, Моллі. Але вона цього не робила. Я хочу, щоб Ви знайшли вбивцю.

В кімнату ввійшла Діана з підносом, двома чашками кави і віскі.

- Знову доведеться вмирати, - промимрив Джек, запиваючи кавою жменю пігулок.

Брови міс Паркер поповзли вгору. Діана глянула на Джека, відкашлявши німий докір.

- Містер Деніелз мав на увазі, що він завжди ставить себе на місце жертви і наче проживає те, через що та пройшла.

- Так, саме це я мав на увазі. Мушу зізнатись, що справи про адюльтер мені проживати значно цікавіше, ніж вбивство.

Здавалось, міс Паркер трішки розслабилась.

- Боюсь, що в даному випадку Вам доведеться поєднати приємне з невідворотним.



Квітка Муха

Відредаговано: 27.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись