Англієць у Нью-Йорку

9.

Джек чекав свою клієнтку, яка мала прийти з хвилини на хвилину. В кабінет увійшла Діана.

- Джеку, дорогенький, ти не міг би сьогодні прикласти зусилля і вести себе не як людина, яка переховується під капелюхом від санітарів психіатричної лікарні?

Ледве стримався, щоб не вщипнути Діану за кругленький зад, старанно замаскований не надто тісною спідницею.

- Ти, коли починаєш читати мені нотації, викликаєш в мене асоціації з однією моєю вчителькою зі старшої школи. Я з нею пережив стільки еротичних пригод, що ти собі й уявити не можеш. Вона, звісно, теж не може.

Діана начепила байдужу пику, але та не налізла на ніздрі – ті зрадницьки зарухались в намаганні приховати сміх. Треба припиняти. Зараз прийде готична клієнтка, і всякі смішки тут зовсім недоречні.

- Доброго дня, містере Деніелз.

Придивлявся до її обличчя. «Коли ж ти востаннє спала, Еліс? Здається, останнім часом сон до тебе заглядає не частіше, ніж до мене. Цікаво, а що ти бачиш у своїх снах?».

- Доброго дня, міс Паркер. Присядьте, будь ласка. Ви по телефону сказали, що трапилось щось важливе. Слухаю Вас уважно.

- Поліція викликала мене на допит. Я була змушена зізнатись, що знала про роман брата з тою жінкою.

- Дуже правильно зробили. Ви ж хочете, щоб знайшли вбивцю, правда?

- Так, але я боюсь, це ще більше кинуло тінь на Моллі. Тепер вони думають, що вона застрелила чоловіка через ревнощі.

- Думаю, вони розберуться.

- Ви говорили з портьє?

- Так, говорив. Вони завжди знімали один і той самий номер в тому готелі. Думаю, поліція після Ваших свідчень обшукала його. Але від їх останнього візиту пройшло понад 3 місяці, це забагато часу, щоб там можна було щось знайти.

Еліс на хвилину притихла, наче зважуючись. Джек не квапив.

- Містере Деніелз, я маю сказати Вам ще дещо.

Закурила чергову цигарку.

- Коли я побачила його з тою білявкою в готелі, спробувала поговорити з братом. Але він відповів, що це не моя справа. Знав, що не скажу Моллі, щоб не ранити її. Після нашої розмови в той готель вони більше не приходили. Спочатку я вирішила, що Філіп взявся за голову і припинив цей зв'язок. Він чітко дав зрозуміти, що не має бажання говорити про це, то ж я вирішила якийсь час послідкувати за ним.

- За братом? Навіщо Вам це було потрібно?

Еліс затнулась, потупила погляд в підлогу, а потім, наче остаточно вирішивши бути відвертою, впевнено сказала.

- Я боялась, що він наробить дурниць. Ви не уявляєте, яка Моллі може бути ревнива. Бачили б Ви її очі на тій вечірці. Філіп тоді трохи перебрав і дозволив собі зайвого.

- Так. Давайте звідси детальніше. Що за жінка?

Очі Еліс кудись побігли, але тут же повернулись.

- Та я вже й не згадаю. То не так важливо. Нічого такого там не було. Просто занадто багато слів і рухів. Розумієте, Філіп так важко трудився, щоб досягнути чогось, а через той свій «заскок» міг втратити все.

- І не тільки Філіп, правда ж?

Засмучене бліде обличчя сповзло і впало маскою. На Джека дивилось два примружені ока, а ще недавно опущені губи міцно стиснулись і виклично піднялись, прихопивши вольове підборіддя.

- Так, не він один. Дозвольте нагадати, що саме я є Вашою клієнткою, містере Деніелз.

- Звісно, міс Паркер. Так Ви щось говорили про те, що слідкували за братом.

- Філіп був дуже впертим. Я ні за що не могла повірити, що він ось так просто відмовиться від зустрічей з тією жінкою. Мені дуже хотілось помилятись. Але я була права.

- Отож Ви прослідкували за братом і впевнились, що він продовжує зустрічатись з таємничою білявкою. Чому Ви мені не сказали про це одразу? І чому не сказали про це поліції?

- Мені хотілось впевнитись, що Вам можна довіряти. Чесно, кажучи, на першій зустрічі Ви виглядали дещо дивним.

- А зараз не виглядаю? – Джек хмикнув, згадуючи настанови Діани.

- Зараз я розумію, що в мене нема часу шукати ще когось, та й не хочеться в це все вплутувати багатьох людей.

Джек подумав, що тепер Еліс таки його клієнтка.

- А поліції? Ви ж розумієте, що не мали права приховувати від неї інформацію, яка могла б нашкодити в розслідуванні.

- Розумію. А хто їй скаже? Ви?

Джеку стало весело. Така задиркувата жіночка.

- Можливо, і я. Якщо вважатиму, що приховування інформації справді перешкоджатиме розкриттю злочину.

Еліс мовчала, щось обдумуючи. Джек теж мовчав, роздивляючись кабінет. «Так, треба щось з цим робити. Обдерті стіни, меблі, які ще трішки, й можна буде назвати старовинними.».

- Добре, давайте продовжимо. Якщо у Вас не буде виходу, розкажете все поліції. Я все одно певна в тому, що Моллі невинна.

- Ви хочете розказати мені про це місце?

- Ні, я пропоную піти нам туди разом. Взяти номер на годину і обдивитись все без поліції.

Джек демонстративно оглянув звабливе тіло Еліс з ніг майже до голови.

- Якщо Ви хотіли провести зі мною годину в номері, могли б так і сказати, а не вигадувати бознащо.

Еліс піднялась.

- Так що, поїхали?