Англієць у Нью-Йорку

11.

Джек і Еліс увійшли в номер. Величезне двомісне ліжко з білосніжними простирадлами. Джека завжди дивувало, як краплі синього вдається зробити постіль і жіноче волосся білосніжними. Зашторені вікна. Декілька картин на стінах, які мали б нагадати гостям, чого ті сюди прийшли. Еліс прослідкувала за його поглядом.

- Що Ви сподіваєтесь тут побачити, Еліс?

- Не знаю. Просто тут вони зустрічались незадовго до його вбивства.

Раптом обличчя Еліс заклякло. Джек провів очима за її поглядом, але вона тут же його відвела.

Джек вийшов в коридорчик всередині номеру, відкрив двері у ванну кімнату. Двері зачинились. Еліс нахилилась і підняла щось, що лежало на підлозі біля приліжкової тумбочки. Джек стояв за її спиною.

Повернулась до нього і відвела руку за спину.

- Покажіть.

- Ні, не покажу.

- Покажіть.

Еліс опустила голову.

- Ми домовились – Ви моя клієнтка.

Еліс підняла вологі очі.

Розкрила руку. В ній лежала сережка зі синім каменем.

«Так ось чого я мав бути тут!».

Сережка почала перетворюватись в білу цятку на темному фоні. «Тільки не тут, Господи, тільки не тут і не зараз.».

Еліс стала зникати, виказуючи на прощання щире здивування, що заповнило собою чоло, брови і добралось до носа. «Значить так ти виглядаєш, коли дивуєшся по-справжньому».

- Еліс, мені погано. Я не хотів говорити, але я маю одну медичну проблему. Мені, буває, стає погано. За годину все проходить, але цю годину я маю побути один.

Тінь не йшла.

- Я серйозно, Еліс. Беріть сережку і їдьте в мій офіс. Візьміть таксі. Залиште мене тут.

Позадкувала до дверей, все ще не вірячи, що це не розіграш.

Останнє, що почув, але вже не побачив – двері, які зачиняються. 



Квітка Муха

Відредаговано: 27.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись