Англієць у Нью-Йорку

14.

- Місіс Паркер, Ви впізнаєте сережку?

- Звісно. Це сережка з комплекту, який Філіп подарував мені до тридцятиріччя.

- Коли Ви востаннє одягали сережки?

- На тридцятиріччя й одягала. А потім було якось не до вишуканих прикрас.

Моллі виглядала спокійною. Ньюман захоплювався цією жінкою. Він мусить зробити все, щоб свої останні дні вона провела не в тюремній лікарні. А ще – вона повинна розпорядитись грішми так, як вважатиме доречним. Не могла вона вбити свого чоловіка.

- Ви не спитаєте, де ми знайшли цю сережку?

- А Ви скажете, якщо спитаю?

- Боюсь, зараз не можу. Але зовсім скоро Ви про все дізнаєтесь.

***

- Міс Паркер, Ви впізнаєте сережку?

Еліс важко зітхнула.

- Так, впізнаю, хоча дуже хотіла б не впізнати.

- Де Ви побачили її вперше?

- Моллі одягнула її на вечірку з нагоди свого тридцятиріччя. Я допомагала брату вибирати комплект до її дня народження.

- Ви бачили Моллі у цих сережках після того?

- Не пам’ятаю, але здається, так. Точно, так. Кулон і перстень вона не одягала, але сережки носила, думаю, пару разів бачила.

- Вам відомо, що Моллі важко хвора?

Еліс дивилась на нього широко відкритими очима.

- Що Ви сказали? Моллі – хвора? Що це означає? Їй необхідно в лікарню, а Ви тримаєте її у в’язниці!

Еліс була саме обурення.

- Ви й зараз будете стверджувати, що вона невинна? Навіть після того, як знайшли сережку?

Еліс опустила очі.

- Можливо, її хтось підкинув, щоб підставити?

- Цілком можливо, міс Паркер.

Еліс вийшла з поліції дещо розгублена. Щось в цій розмові не давало спокою.