Бермудські польоти

10. Зустріч з островом. Гості

«Прорвались!» - Радісно вигукнув Селінков.

Яковлєв був стриманішим. Йому було не до емоцій. Він тримав керування літака. Вони знов пройшли туманну стіну. Неймовірно, але факт. Їм знову вдалося потрапити у володіння острова. Було важко повторити все в точності, але Василеві таки вдалося, вони вийшли на стіну і тепер неслися над водою. Сонце, що було в зеніті, весело привітало їх. Добре що вдень, а не вночі.

Василь подивився на прилади. Що ж очікувано, вони як і першого разу вийшли зі строю. Навіть новий електронний годинник. Спочатку хвилини побігли мов секунди, потім прискорились години, годинник висвітив всі 88:88:88 і згас повністю. Не вийде міряти час. Жаль.

На острові нічого не змінилося, за час їх відсутності, але й тут пройшло досить мало часу. Поки літак випалював газ, намотуючи круги, Василь міркував. Везучі все таки, адже могли й не потрапити сюди, промахнутися. Або острів зустрів би туманом чи дощем. Чи ще якими сюрпризами. Або ніч, ночі тут надто темні. Їм пощастило видимість відмінна, небезпеки немає, на острові мабуть спека неймовірна.

Роблячи круги,Яковлєв все ближче підводив літака до острова, і тримав його паралельно берегові. Двигун уже потихеньку збавляв оберти, тому висота була мала, мало не торкались хвиль понтонами.

Двигун повністю заглох, Василь підняв трохи ніс. Все в ручному режимі з приборів працював лише висотомір, що показував 200 метрів, мало чим допомагав. І горизонтомір, що показував положення літака, яке Яковлєв і так відчував і бачив.

Вся увага Яковлєва була прикута до літака. Одна рука на штурвалі, що вже майже не був потрібен, друга на кнопці екстреного відкривання «фонаря» кабіни, щоб швидко покинути кабіну в разі небезпеки. Поки все було в нормі. Літак плавно втрачав швидкість і вже першим хвостовим понтоном зачепив поверхню води. Фонтан води піднявся ззаду і зразу ще кілька фонтанів за ним. Всі понтони торкнулись води.

Літак повністю ліг на понтони і швидкість різко стала спадати. Яковлєв аж спотів, невже не дотягнуть? Але спереду зачервоніло. Гарний маяк вони собі лишили. Швидкість ще впала, тому Василь повернув прямо на острів. Поштовх був не сильний, але достатній, щоб Степан вдарив шоломом по шолому Василя. Тихо вилаявся в свою адресу.

Яковлєв відкрив кабіну. В лице дихнув острів своїм гарячим подихом. Чисте, аж занадто повітря з ароматом моря. Дивне відчуття, ніби дома. Знявши ремені хлопці вийшли з кабіни. На крилі Василь зняв скафандр, шлем. Все це поклав на крісло. Тепер вони підготувалися краще. В шортах і футбольці буде комфортніше.

«Що ж, ПРИВІТ ОСТРОВЕ!» - подумав Василь.

  • Ну що, розгружуємось,- запитав Селінков теж вибравшись на крило
  • Та ні. Давай відкладемо на завтра, після перельоту і ящик не підніму.
  • Казанок хоч діставати?
  • Звичайно. Хоча можна просто сковорідку. Розігріємо поки тушонку, а завтра на свіжу голову займемося розгрузкою. Часу в нас таки вдосталь.
  • Ясно сьогодні, як на курорті: лише відпочинок. Я не проти. Що з привітаємося з островом?

Яковлєв розбігся по крилу і стрибнув на берег. Але відстань була велика, і приземлився Василь у район прибою. Набігаючи хвиля підштовхнула його, обдавши фонтаном води. Він вискочив на берег весь мокрий. Губи зашевелилися, але тиша не була порушеною. Мовчки Василь стягнув з себе мокрий одяг. Степан посміхаючись обережно тримаючись за поручень на носі літака зіскочив на берег.  Василь тільки похитав головою. Такий приліт і відразу ж водні процедури.

Василь присів на пісок, поряд присів Степан. Але довго посидіти не вдалося. До шуму прибою додалося якесь незрозуміле гудіння. Василь встав і відійшов, їх «ПМ» закривав горизонт, звідки чулося гудіння. Відійшовши Василь побачив цікаву картину. Один двигун уже заглох. Гвинт ще продовжував крутитися за інерцією. Літак летів на одному двигуні, що потужно гудів виконуючи тепер подвійну роботу. До всього літак хитало, він перехилявся то на одну сторону, то на іншу. Ось він хлюпнувся на воду і другий двигун теж затих.

  • Здається у нас гості… - мовив Василь.
  • Сусідів ще не хватало. Цікаво скільки їх.
  • Не в цьому питання. Як він тут з’явився? Коридор був тільки для нас. На гостя з минулого не схоже, надто сучасна модель.
  • Зараз вияснимо.

Літак вже наближався до берега. Видно було, що завантажений добре, але пасажирами, чи не тільки. Треба прослідкувати за гостями щоб не наробили дурниць.

Літак на кінець зовсім втратив швидкість впершись в піщаний берег. Хлопці спостерігали, що ж буде далі. Кабіна була не велика, розрахована на двох людей. Дверцята відкрились і з кабіни вибрався пілот. Пілотом була дівчина. На синюваті плечі куртки, з-під шолома, спадало волосся. Пшенично-біле волосся покривало всі плечі. Оце новина – тільки жіноцтва тут не вистачало. А пілот пройшовши по понтону зіскочила у воду. Хоча було не глибоко, та набігаючи хвиля обдала її. Василь лиш посміхнувся, не тільки йому таким чином острів сказав привіт. Дівчина вискочила з води, зняла мокрі джинси і сердито замахнулася ними.

«Стій!» – різко, у весь голос крикнув Василь, щоб не сталося непоправимого. Дівчина завмерла. Це добре, хоч мовного бар’єру не буде. Хоча одне слово, та й застережливий і різкий покрик можна на всіх мовах сприйняти. Треба було розбиратися. «Не робіть необдуманих дій» - промовив Яковлєв. «Злість тут не допоможе, а навіть навпаки» - крок за кроком наближаючись, Василь зрозумів, його сприймають. «Одяг сушити ліпше на гвинті, або на піску накрайняк, але не далі. До кам’яного покриття ні кроку.»

Його зрозуміли. Дівчина ступила крок і повісила мокрі штани на гострий ніс гідроплану, відступивши стягла шолом і окуляри. Яковлєв майже підійшов до прибулих і враз зупинився оторопівши. Пілотом виявилася Маринка. Скинувши шолом і закинувши своє довге волосся на одну сторону, вона дивилися жадаючими очима на Василя. Від цього погляду Василеві стало ніяково. В очах ніби проглядалась образа за окрик, але ж по іншому тут не можна. Вона це зрозуміє, її невинна витівка могла коштувати всім життя.



Alex@ua

Відредаговано: 26.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись