Бермудські польоти

11. Ранки і ночі

Ранки на острові завжди схожі. Доки сонце ще не зійшло, небо просвітлювалося поступово. Спочатку схід, потім  голобінь просувалась на захід. Згасали найяскравіші зорі, завжди безхмарне небо, ставало все більш блакитним і чистим, немов вимите за ніч.  Море теж прояснювалося. Сіра пелена поступово спадала з нього. Іноді зелене, інколи світло-зелене, аж до горизонту. Поступово море переходило в сині барви з жовтою смужкою по середині. Сірість довго трималася біля берега, але з першими промінчиками і тут ставало світліше, барвистіше. Різнобарвність моря була такою  великою, що не вгадаєш його барви навіть за один день. Воно мінялось щогодини. Незмінними були тільки хвилі з білими баранцями на вершинах. Вони набігали на берег, відступали, щоб з новою силою почати наступ на непереможний берег.

Зі сходом сонця, острів немов оживав. Сірі, не привітні валуни набували своїх кольорів. Виділялись їх обриси. Уже не страховиськами у пітьмі були, а привітно коричнюватими відтінками, вони вітали все навкруги. Та й берег ставав привітнішим. Чистий, жовтий пісок, ще холодний, тримав в собі прохолоду ночі. В районі прибою вимальовувалася тьм’яно-червонувата смужка. Невелика смужка з мушлі, яка впродовж дня повністю покривалася піском, ховаючись, щоб зранку знову визирнути на поверхню, радуючи своїми незрівнянними кольорами. Живими незвичні мушлі тут важко було знайти. Можливо далі від берега в прохолодній воді… але Василь ними не дуже переймався.

Сонце тільки виглянуло, а Василь і Марина йшли до струмка по воду. Василь не міг пропустити схід сонця. Дома не завжди так виходило, спочатку Василь думав, що діло в часових поясах, але прибувши на острів, вироблений за рік режим знову почав працювати.

Василь ніс п’ятилітровий пластиковий бутель. Привезена вода швидко нагрілась і стала не смачна. Коли повернулись до острівної, відчули прямо полегшення. Може й справді так діяло на неї каміння. І вода ставала не тільки смачною, але й корисною. Відповіді Василь шукати поки не починав, спочатку треба обжитись. Он і Марина йшла по лінії прибою і задоволено посміхалася. Що ж, відпочинуть, а там час покаже з чого починати.

В першу чергу потрібно слідкувати за гостями. Їх безпечність тут була небезпечною. Марина відразу відреагувала на застереження, а от Ірина таки в перший день проігнорувала їх і сонце її «нагородило» опіками. Василь і на собі відчув дію сонця, хоча опіків і не було. Добре що знайшлося масло від опіків, це трохи полегшило страждання Ірі.

Першого дня вони розвантажили трохи літак дівчат. Витягли чималі матраци, ковдри, подушки. Випробували лампу, наче працює. Поки дівчата зайнялися наведенням ладу в помешканні, хлопці вивантажили найнеобхідніше зі свого літака, і вирішили провести ревізію в гідроплані.

Поки Степан займався плиткою і іншим, Василь перейшов у вантажний відсік. Тут були і мішки і картонні коробки, щось складене, а щось було розкидано, чи то невдалою посадкою, чи так дівки збиралися. Це було не важливим, а от відсутність додаткових баків… Марина таки летіла в один кінець.

Дурний задум. А раптом щось би сталось. Ні надувного човна ні парашутів, жодних засобів для порятунку, навіть по при те, що гідролітак більш пристосований для посадки на воду. Ох, і безголові…

Василь хоч знав маневр… стоп… Марина розпитувала про нього, ніби для друга. Отже вона вже тоді готувалася… Неймовірно!

Василь закрив гідроплан. Потім, поки готувалася вечеря, вони прив’язали його до «ПМа». Крило гідроплана було нижчим, і обіцяло полегшити вивантаження. Що ж, чудово.

Вечеряли за розкладним столиком. Дуже чудова річ. Легкий, легко складався і навпаки, легенький і головне не високий, що дозволяло розміститись просто на піску. Замість металевого посуду Марина дістала пластиковий – одноразовий. Поки хлопці займалися гідропланом, Іра швидко приготувала вечерю. Суха картопля засипана в окріп перетворилася в пюре, трохи тушонки і салат зі свіжих помідорів і цибулі, зробили вечерю королівською.

За вечерею вирішили, що «ПМ» стане тимчасовим складом. Все що було відкрите, або планувалось використати найближчим часом перемістили в гідроплан, інше в «ПМ». Ще вирішили консерви помістити в воду, не холодильник, але в воді не так спекотно.

Опіки Іри, натякнули на посилення захисту. Тому між носами літаків натягли ще один парашут, що створював тінь, але пропускав легенький вітерець.

Впродовж дня всі займалися своїми справами. Іра, тепер намазуючись захисним кремом, відпивала на надувному матраці від берега, але хвилі її повертали. Інколи до неї приєднувалася й Марина. Василь частіше сидів біля берега, в районі прибою. Дивлячись на марні намагання Іри відпливти, він пробував розкласти все по поличках, зрозуміти загадки. Поки це не дуже вдавалося. Вони повністю віддались відпочинку. Після боротьби терміном у рік, можна дозволити собі й розслабитися.

Степан же відразу почав відпочивати. Маючи тепер окуляри для пірнання, та пістолет для підводного полювання, він надовго счезав у морі. Зі здобиччю повертався рідко. В основному він вивчав глибини біля острова. Василя це трохи непокоїло, але Степан запевнив, що буде обачним, він як ніхто знав повадки острова. Інколи він відволікався від пошуків і скидав Ірину з матраца. Чулись крики, але наздогнати Степана в воді не міг навіть Василь, тим більше тендітна Іра. А от на березі йому таки перепадало тумаків. Сварки тривали не довго, і потім обоє відпочивали біля Василя з Мариною, або прогулювались по острову розмовляючи про щось своє.

Перше, що всі мають знати – це куди зливати відпрацьовану воду. Місце було розчищеним, і слугувало також і нужником.  Кожного разу прибирали ще по кілька камінчиків, там же спалювали всі горючі відходи. Те що не горіло максимально розплескували і збирались забрати з собою, при поверненні. Нема чого забруднювати острів.



Alex@ua

Відредаговано: 26.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись