Без зобов’язань.

9. Події.

Вони сиділи у тій же кімнаті, де Коч намагався допитати Еда та Ліну, а дівчина прочитала йому лекцію з судової медицини. Але вже не двоє навпроти одного, а четверо, - разом із Людмилою, - на стільцях навколо одного стола. Найважче було встановити ноутбук Еда таким чином, щоб усім було видно, а йому самому було зручно відкривати фотографії та сторінки у браузері.

-Мені з самого початку здалося дивним, як ці двоє поводилися за життя, - Пояснив Ед. – А вже коли потім ми дізналися, що він – з України, а вона – з Москви… Ні, зрозуміло, усе буває у житті, але все ж, враховуючи, що відбувається зараз… Усе це здавалося дивним. І на випадкову зустріч не було схоже. А потім ми з’ясували, ким, скоріше за усе, була Карина. – Ед вивів на екран спочатку фотографію її паспорту, а потім – статтю журналістів-розслідувачів, де йшлося про російських розвідників.

-Ми вже знаємо це, - Відповів Коч. – Наше міністерство закордонних справ отримало анонімний електронний лист, ніби-то з Росії. Й інформацію передали нам … та у контррозвідку. Там іще й про цього Мамедова йшлося… Але ж ви не маєте до цього відношення, так?

-Звичайно, не маємо, - Відповів Ед йому у тон. – Ви ж розумієте, кожен може, хоч з Росії, хоч з Туреччини чи Америки, зайти на поштовий сервіс, зареєструвати там поштову скриньку та відправити листа… Якщо він використає VPN, ви його ніколи не вирахуєте, й росіяни теж.

-Ну, добре… Ми вважаємо, що покійна працювала на російську розвідку… І що з того? Вона загинула, причому разом із вашим співвітчизником. Ви вважаєте, вона виконувала завдання?

-Так. Скоріше за усе, це навіть не її справжнє ім’я. Цю особистість «створили» для однієї операції, й паспорт їй зробили спеціально для неї. Може, їм взагалі начхати, а може, цю «засвічену» серію вони у Європі вже не використовують, а для Туреччини – вирішили, що можна… Для нас це не принципово.

-Але як вона вийшла на цього Бодяка? – Спитав Коч. – І найголовніше – чому він, взагалі, зацікавив розвідку? Він що, військовий? Наскільки нам відомо, - ні, він був звичайним програмістом.

-Зараз я вам поясню. Ось – сторінка Карини у соціальній мережі, спеціально створена. На ній нічого немає. Створена вона тому, що нині людина взагалі без сторінки у соцмережі, - це дивно. Але дописів там немає. Але подивіться ось на цю золотаву рамку на фото. А ось така ж сама рамка у Богдана, бачите?

-То й що?

-Цікаво, що означають ці рамки. Є такий мобільний додаток, називається wiob. Ніколи не чули? Ну, воно й не дивно… Але це важливо для нашої справи. Ось, читайте, що він собою являє. - Ед вивів на екран статтю з англійського видання.

-Тьху, гидота яка! – Сказав Юксел Коч, закінчивши читання. Багато часу йому не знадобилося, - він, як і Ліна з Людмилою, володіли англійською краще за Еда. – Це ж треба… То ви вважаєте, що вони сконтактували через цей додаток?

-Не просто сконтактували. Хтось добре знав, які в Богдана … смаки. Й Карина, коли реєструвалася у додатку, - а дівчину підібрали, мабуть, також за зовнішністю, - заповнила саме ті графи, які … відповідали його уподобанням.

-Це зрозуміло. Але ж навіщо? – Вперше поставила питання Людмила. Ліна просто мовчки слухала.

-До цього ми переходимо… От бачите? Вказані дві компанії, які займаються цим додатком. Друга, Lembasa, - тут важко щось знайти. Це компанія, Ліно, з тієї самої країни, громадянкою якої була твоя мати… А от власником Ratio Deal, inc був якраз наш загиблий, Богдан Бодяк. А це означає, що він був не просто користувачем додатку. Він був його розробником та власником.

-Нічого собі! – Сказала Ліна, а Коч щось пробурмотів собі під ніс турецькою. А Людмила знову спитала:

-А навіщо друга компанія – в Африці?

-Гадаю, формально у них є розмежування функцій. Кіпрська компанія є власником авторських прав та отримує гроші з користувачів. А африканська – формально надає послуги технічного плану. Чому? А щоб африканську компанію не могли оштрафувати за порушення нових європейських правил, які стосуються персональних даних. Причому сервер-то, на якому вони зберігаються, - чи декілька серверів, - насправді можуть знаходитися де завгодно.

-Але навіщо цей Богдан здався російській розвідці? – Дивувався Коч. – До речі, скільки можна заробити на такому додатку?

-Багато… На цей час по всьому світу – близько сімдесяти тисяч користувачів. Додаток з’явився близько двох років тому. Тільки якщо брати звичайних користувачів, за цей час Богдан повинен був заробити близько мільйона доларів. – Коч присвиснув. – Але це ще не усе. У додатку є «преміум» аккаунти. Знаєте, чим вони відрізняються? Коли реєструється новий користач, який «підходить» власнику такого аккаунту за усіма параметрами, - штучний інтелект навіть зовнішність по фото аналізує, бо власник може ввести типа обличчя, колір волосся, тощо, яким надаєж перевагу, - його система автоматично повідомляє. Такий аккаунт дорожчий удесятеро. А ще є «суперпреміум». Власник такого аккаунту, отримавши повідомлення про такого нового користувача, може зробити так, що того цілих десять днів не буде бачити ніхто інший. І, відповідно, не зможе встановити контакт. Причому сам новий користувач про це не буде знати, й буде тільки дивуватися, чому йому, - чи їй, - більше ніхто не пише. Вартість такого аккаунту – п’ятсот доларів на рік. Й на даний час таких трохи більше тисячі.



Вадим Володарський

Відредаговано: 19.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись