Бумеранг почуттів

3

Ліна

До квартири я дісталась вижата немов лимон. Все пішло не по плану, замість того щоб вимолювати Макса про допомогу я закопала нас з сестрою в яму.  

Страх з новою силою прийняв мене в свої обійми, я задумалась в який момент все пішло не так. Напевно, тоді коли моя маленька домашня дівчинка потрапила не в ту компанію. Вона ніколи не розповідала, як познайомилась з Яструбом, це було єдине табу. З тих пір пройшов цілий рік, здавалось все стало на свої місця Лізі взялась за голову, я більше не панікувала й не боялася ми забули все, як сон. Але сон виявився страшною реальністю. Він знову ураганом увірвався в життя Лізі.  Це  було її шістнадцятиліття, ми запросили ледь не всіх знайомих, вечірка була в самому розпалі напевно ніхто і не помітив, як він зайшов і своїм хижим поглядом відшукав свою улюблену жертву. Подарував ланцюжок і кулон у вигляді знака безкінечності, в той момент я, ще не розуміла настільки символічним виявиться його подарунок. Його візити почали повторюватися і все це тривало до вчорашнього дня. Тоді він просто забрав мою світловолосу дівчинку. А через кілька годин пролунав  дзвінок і я отримала чітку інструкцію своїх дій,  всі вони були зв’язані з Максимом Давідовим.

Я не розуміла вчинок Яструба, але точно знала одне, що я стала ще одним пішаком в багатоходовій грі. Цей виродок був надзвичайно розумним і везучим. І  я маю зробити все, щоб витягнути Лізі з цього болота.

Дзвінок в двері став для мене неочікуваним, за своїми роздумами я й не помітила, що на дворі ніч. Паніка накрила мене з головою, ще одного сюрпризу від долі я не винесу. Мені захотілося,  заховатися і не відкривати,  але навіть цього я не могла собі дозволити.

Коли відкрила двері я не могла повірити очам. Сьогодні удача все таки на моїй стороні та чи надовго. Навпроти мене стояв чоловік, який став моїм прокляттям і водночас рятувальним кругом в океані тих пристрастей від яких я намагалася бути чим подалі. Ми дивилися один на одного і здавалось слова тут зайві. Вперше за сьогоднішній день я замітила,  що за ці п’ять років він змінився, навпроти стояв не усміхнений парубок, а чоловік високий, статний  очі кольору шампанського, дивились наче вперше бачили мене . Здавалось він зійшов з картин доби Відродження, божественний темноволосий король чи може відлюдник, який втратив віру в людей, але найбільше йому підходила роль диявола, напевно він ним і був.

В якийсь момент я просто відійшла в сторону, запрошуючи його в будинок. Ну що гра почалась. Карти на руках, головний козир в мене, залишилось лиш правильно розіграти цю партію, пробної  гри більше не буде, потрібно йти ва-банк.



Юлія Лапчевська

Відредаговано: 18.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись