ЦІЄЇ МитІ

Пролог

Ми такі різні! Але водночас у нас багато спільного...

Постійний потік думок, дій, запитань, відповідей і рішень. Наше життя схоже на карусель... Ностальгія і спрага до невідомого. Байдуже, що зараз ми втомлені, розлючені, самотні або навпаки спокійні, щасливі, кохані. Ми йдемо вперед через усі стежини цього світу. Сьогодні вона терниста, а завтра легка і сповнена надії.

У нас було минуле і неодмінно буде майбутнє. Але яке саме залежить не тільки від нас. Кожне слово, дотик, мрія спонукає нас до дії. Бігти, спішити, наздогнати попри усе. Та ми забуваємо що у кожної дороги є кінець! А що нас чекає там? Дізнаємось коли закінчиться життя! Але я знаю точно, що у кожного з нас буде відчуття немов ми пробігли найшвидший в житті крос. Так багато пропустили і не зробили. Так мало насолоджувались щасливими моментами, так мало віддали свого тепла і любові, бо просто банально не мали часу. Ніхто не винний! Ми пристосовуємося до того чи іншого, бо так роблять усі.

А уявімо що кожного дня ми зможемо зупиняти час на декілька секунд... Що тоді ми будемо бачити?



Оля Нік

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись