Це було вчора, а сьогодні

Розмір шрифту: - +

Це було вчора, а сьогодні... Мініатюра.

  Ще вчора, ви були разом, ще вчора він тримав тебе за руку, дивився у твої очі, і кожен раз, вимовляючи твоє ім'я – завмирав так, ніби-то намагався зупинити мить...

Ще місяць тому, він проводжав тебе додому, боязко цілував в щічку, і ти червоніла від його компліментів. Ви мило посміхалися один одному, голосно сміялися, згадуючи прогулянку в парку, коли маленький хлопчик грався з кошеням, – він був таким милим, що ви вирішили, – в майбутньому, у вас обов'язково буде такий карапуз...

Ще тиждень тому, ви сиділи з ним на кухні, пили чай, обговорювали важливі й серйозні теми, і то, як провели останні хвилини один без одного. Ви їли торт. Ти забруднилася, а він розсміявся і назвав тебе милою і трішки незграбною замазуркою. В результаті, ти образилася і йому довелося цілих десять хвилин вибачатися. Але, ти як завжди пробачила. Та ти й не думала ображатися, тобі лишень подобається дражнити його. Так часто бувало...

Ще тиждень тому, ви ходили в кіно. Ти зуміла вмовити його подивитися мелодраму, хоча знаєш, що він це терпіти не може. Однак, заради тебе він зробив виняток. Адже радувати тебе, бачити твою щасливу посмішку - це найкраща нагорода для нього.Через кілька днів, ви згадували як гарно сходили в кіно: згадали злого дядька, якого все дратувало, і то як ви бігли додому, після сеансу, під дощем.Тоді лилось немов із відра.

Ще вчора, ви гуляли з друзями, будували плани на вихідні. Він ображався, що ви так мало бачитеся через твоє навчання і його роботу, але скоро літо і він бажає, щоб ви провели його разом... а ти відмовляєшся... у тебе інші плани, поїздка з сім'єю на море. Він знову злиться, ти хвилюєшся. Ви сваритеся... і навіть не прощаючись, йдете додому. Але, тільки не разом...

Все це було ще вчора... а сьогодні... а сьогодні, він лежить в лікарні, без свідомості, майже не дихає, і пульс у нього слабкий...

Ти міцно тримаєш його за руку, молиш Бога - тільки б все було добре - і витираючи сльози, намагаєшся посміхатися, щоб він не відчував твого смутку ... сьогодні ти шкодуєш, що образилася і додому ви пішли не разом, і що будь ти поруч, все б було інакше... він не поліз би в бійку і не лежав би зараз на цих білих простирадлах, напівживий...

Сьогодні, ти стримуєш себе, щоб не розридатися. Тобі хочеться притиснутися до нього, сказати якою ж дурепою ти була, забути всі образи й ніколи більше не відпускати його руку зі своєї...

І тільки одному Богу відомо, чи зможуть вони свою любов зберегти...

 



Мартіна Зоріна

Відредаговано: 11.12.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись