«чоловік з ароматом кави…»

«Чоловік з ароматом кави…»

Щоденні ранішні прогулянки з собакою, яку мені подарили мої найкращі подруги на 18-ти річчя, зводили мене з розуму. Ні, не тому, що я не любила цю собаку, а тільки тому, що зранку хочеться поспати, поніжитися в ліжку. Та ця надоїдлива тварина, як годинник будила мене рівно о 6.00год. Спочатку мене все це дуже сильно дратувало, та з часом мені навіть почало подобатися. А причиною став загадковий чоловік, який виходив на вулицю, обливав себе холодною водою, робив ранішню зарядку, а після того ішов в дім.

Загадковий і дуже красивий. Мої думки належали незнайомцю. Кожен ранок набував все більшого бажання швиденько встати, щоб побачити його…

Тієї ночі я щось погано спала, тому, навіть не чула, як собака мене будила. Я встала о 7.00 год., а її не було вдома. Швиденько одяглася і вибігла на вулицю. Моєму подиву не було меж: Лідер (так звали мою собаку) покірно сидів на подвір’ю загадкового незнайомця. Та його поруч не було.

Підійшла несміливо ближче, закликала собаку, та вона тільки підвелася і повела хвостом, що мене дуже здивувало. Раптом я відчула різкий, п’янкий аромат кави позаду себе:

- Може зайдете?!. Я різко обернулася і побачила його – кремезний, з чорними, як ніч очима та красивою, привітною посмішкою. Якось несміливо кивнула і пішла слідом за ним, чи за шлейфом аромату кави…



Надія Шелешко

#1845 в Різне

У тексті є: перше кохання

Відредаговано: 29.03.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись