Чому ми не зустрілись в юності?

7

-А знаєш,я була також на цьому фесті,-зізналась я.

Але моя наступна історія почнеться не з цього.

Я тоді якраз в бурсу поступила,або як зараз на це кажуть "кооледж".

До Львова.Хотіла втекти від старих спогадів.Пішла після 9-го і зразу тікати.Вчилась я на реставратора.Тут і знадобились мені навички малювання.

Жила я у гуртожику.Брудному,у всіх сенсах цього слова.Але мені ж не звикати.

Там хлопець вчився.Гарний,розумний.Що він забув у бурсі?Його батьки десь в Канаді працювали,а він вирішив здобути до повноліття принаймні якусь освіту,а тоді  до них переїхати.У нього була вільна квартира,бабуся з села лише інколи навідувалась туди.

Якою тоді була я?

Уже не спілкувалась з людьми,що ламали моє життя.Але всерівно була зламаною.Може,це перехідний вік лише,незнаю.

Я була у пошуках себе,у таких пасивних.Дотримувалась принципу "плисти по течії",але чіплялась за різні гілляки.

Як з тих хлопцем почали спілкуватися?Достеменно непам'ятаю,але все ж це перша людина за довгий час,з якою я дійсно могла поговорити.

Не думай,що після минулої історії я пустилась берега.У жодному разі.Я мало що мала,але серед того точно була гордість.Набута.

Це зима,наче,була.Холодно,і сніг лежав.Чіпкий такий,через мороз.

Коменда,стерва,у кімнаті знайшла тараканів.Та ті таракани були повсюди.Ми ледве її вмовили не виганяти нас,проте сказала на добу десь знайти інший нічліг,бо будуть травити.

Для мене це було справжньою проблемою і трагедією.Куди мені подітись?Додому,з дня заселення,я не поверталась.І грошей на потяг не мала.

Щоб ти розумів,до получки ще тиждень лишався.Неважливий момент-я працювала офіціанткою у вечірню зміну.

І от,з цим я залишилась сама.Єдина людина,до котрої я могла звернутись був той хлопець.

Попри усі сумніви,ту ж гордість та сором'язливість,або її залишки,я все ж прийшла до нього.

Не прогнав.

Налив чаю,постелив на дивані.

До гуртожинку наступного дня я повернулась за речами.

Не подумай поганого,ми розділили платіжку за комуналку і їжу я часто купляла.Нам було весело жити разом,спочатку-як друзі.Ми дивились фільми та серіали на чорно-білому телевізорі,гуляли ввечері.

Ця історія пахне мені чаєм і булочками з корицею.Це історія затишна.

Звісно,для двох,ще тоді надто дорослих підлітків,довго залишатись друзями не вийшло.

З дивану на його ліжко я переїхала,коли за вікном вже співали пташки,і впринципі можна було вікривати це вікно,не боячись холоду.

У його обіймах я ніколи не боялась холоду.

А зранку я стояла у його футболці на його кухні і щось смажила,поки він курив у квартирку.А потім я підходила до нього і обіймала з-за спини.Він повертав мене до себе і цілував.Так виглядало наше затишне щастя.

Здається,якраз тієї весни ми ще за руку пішли на цей фест.

Не пропустили жодного гурту,не розмикали рук.А вночі підспівували під кавер "Шизґара" з провінційним акцентом.

Це було прекрасно.

А потім він переїхав у Канаду,незакінчивши навчання.



KseniBay

Відредаговано: 16.02.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись