Чому ми не зустрілись в юності?

10

Я лежу на дивані,на мені-Міра.

Вона прикрита тим кусючим коцом.Також пережиток минулого.

-А ти колись кохав?-питає вона.

-Лише музику,-сміюсь і цілую її в голову.

-А жінки?-піднімає до мене свої чарівні очі.-Котра я вже на цьому дивані?

Якби я знав.Мила,якби ж я знав.

-Єдине,що я точно знаю-у моєму серці ти перша,-мимоволі говорю я.

Такі слова повинні залишатися у голові.Незалежно від віку,місця та часу.

Міра сміється.Звісно,вона сміється.А як ще на такі дурниці реагувати?

-Думаю,ти доволі роматичний,-на цей раз серйозним тоном.Або ж знову грається зі мною.

Я цілую її у носика.Це достатьно роматично?

Міра морщиться,у неї збираються ще глибші зморшки.Вони у жодному разі не псують її.Жодну жінку не псують.Зморшки-це,наче,трофеї за прожиті роки,за пройдені шляхи та переслухану музику.За пережитих мудаків.

Цікаво,чи хтось з моїх колишніх вважає мене мудаком?

Також цікаво,чи так вважатиме Міра?Чи вже вважає.

Чи зможу я стати її новою історією,котру вона вже нікому не зможе довірити?

Чи все ж вона знайде нового мудака,котрому буде переповідати це все і говорити,який же я мудак.Або зануда.А швидше за все-невдаха.

Я знову задумався.Надто довго затримав цю паузу.Я люблю тишу.

Міра помало встає-бере колючий коц і завертається у нього,відкидуючи наперед чорне,наче зимова ніч,волосся.

Повертається до мене спиною,чітко демонструючи дракона,що розкинувся білими плечами.

-Гарне тату,-підмічаю,дістаючи пачку цигарок із кишені своїх поношених джинсів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше