Чорна тінь

Глава 20

Вибігши на вулицю, я побачила тих, хто напав на нас. Це були одні із нищих демонів. Що ж, просто прекрасно. З того часу як Легіон явив себе світові, напади почастішали. І, здається, війна вже не за горами. Навіть уявлення не маю чи зможемо ми вистояти. Найбільше я переживала за дядька, адже короля точно захочуть посунути. Тим паче, я ж відмовилася від трону. Але,у випадку якщо Реджинальд не матиме кровних спадкоємців, мені доведеться це зробити.

Та зараз було не до того. Тому, витягнувши меч, я кинулась в самісіньке серце битви. А всі ці тренування не пройшли даром. Мені було доволі легко відбивати усі удари. Проте я знала, що до справжнього воїна мені ще далеко. Та, якоюсь мірою, досвід компенсувала вампірська сила та витривалість, адже я зовсім не втомилася. 

Наносячи ще більше ударів, я, здавалося би, не помічала нічого навкруги. Та вбивши чергового демона, , ледве помітила, як до мене підібрався наступний, в рази більший та страшніший. Але хто ж за цим всім стоїть?

- Принцесо Ілларіє, - прогарчало воно. - Ви підете з нами. 

Що, він хоче мене забрати? Ні, я не збираюся йти з ними. Може десь мене там вб'ють, а дядько шукатиме. Та відбиватися було доволі складно, і тому за кілька хвилин міймеч лежав на землі. Що ж, я спробувала. Сподіваюся, моя мати мене знайде. І тільки я приготувалась до неминучого, як меч відбив зброю демона. Відкривши очі, я побачила Аларіка. 

- Вибач, друже, та цей вечір вона обіцяла мені. - посміхнувся хлопець. 

 

Він з легкістю відбив випад демона, забравши його від мене. Яж підняла меч, та вже не було з ким битися. Я ж бачила, що Аларік був поранений в руку. Ще йточно отрута демонів. Абивін тільки вистояв. Може допомогти? Але ні, отвін проштрихнув тіло демона, і той розпався на попіл. Однак Рік, не втримавшись на ногах, впав на землю. Хлопець втратив свідомість...

 

Мої любі читачі)))

Я трошки робила перерву в написанні цієї книги, проте тепер я повернулася з новими силами. Історія Ілларії та Аларіка продовжується, проте наша пара не може бути разом. А от чивийде це в них потім - не знає ніхто. Сподіваюся, вам подобається. І дякую, що лишаєтесь зі мною)))

Всіх люблю та обнімаю=*



Ана-Марія Еріш

Відредаговано: 23.09.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись