Чорна тінь

Глава 8

Я навіть не помітила, що закрила очі, адже просто боялася увійти до лісу. Та коли я їх відкрила, то ми були вже тут. Значить, я таки пройшла перевірку, і я справді воїн. Доволі цікаве відкриття, проте зараз воно зовсім не важливе. Я прийнялася озиратися навколо, і помітила, що це зробила не лише я, а й інші.

- Дивно, тут зовсім не так, як минулий раз. - промовила Емі.

- Магія лісу змушує його постійно змінюватися. Ви не зможете побачити його в тому ж вигляді, що і минулий раз. - пояснила Людміла. - А тепер ходімо, ми маємо віднайти дерево.

- От тільки тепер воно буде іншим. - підсумував Зак.

Я ж тут була вперше, тому для мене все виглядало новим. Але дуже швидко я зрозуміла, що пейзаж зовсім не змінюється. Тому і поглянула на Аларіка, що йшов, опустивши голову. Таке відчуття, ніби в ньому відбувалася якась внутрішня боротьба. Не знаю, що мною керувало, та я взяла його за руку.

- Ти знову забула про мою погрозу? - вишкірився він.

- Зараз ти позбавлений сил, навколо стільки воїнів, то чого мені боятися. - розсміялася я. - До того ж мені подобається випробовувати тебе.

Він нічого не сказав, проте і руку не забрав. Якийсь час ми йшли в абсолютній тиші, поки не вийшли на галявину. Тут було дуже гарно, адже через всю територію проходив невеличний струмочок. А посередині всієї цієї величі стояла красива верба. Саме це і є те величне дерево, про яке я стільки чула. Від древності цього місця не хотілося навіть говорити. Воно, напевно, віком як і сама магія. І таке відчуття було не лише в мене.

- Як ми тепер маємо змусити Аларіка підійти туди? - прошепотіла Людміла.

І говорила вона так не через те, аби Рік не почув. Просто навіть її вразила магія цього місця. Але тут хлопець вразив нас всіх.

- Я сам це зроблю. - тихо відповів Аларік. - Поки я ще можу його стримувати.

І коли він поглянув на мене, то я помітила, що якимось чином йому вдалося тимчасово повернути контроль. Але чи надовго його хватить? Судячи з обличчя, що ще більш побіліло, я була не впевнена в цьому. Тому він і поспішив до дерева. Я бачила, як медальйон з'явився в його руці. А потім все взірвалося яскравим світлом...



Ана-Марія Еріш

Відредаговано: 23.09.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись