Цукерки щастя

Глава друга

Останнім часом Ермі снився один й той самий сон: вона падає з обриву людиною, а потім перетворюється на білого горобця та летить. Попереду чисте небо й великі нескінченні білі стовпи, котрі майже неможливо облетіти. Горобець маше крилами що є сили, вітер бездушно виє та збиває пташку зі шляху. Одне лише незрозуміло – а куди ж та пташка летить? Заради чого вона так відчайдушно махає крильцями, протистоїть вітру, йдучи на вірну погибель?

День. Ерма прокинулась від цього дивного довгого сну й довго дивилася у вікно, мріючи побачити того самого білого горобця. Але це було неможливо, мабуть. Тому залишалося лише посміхатися своїм дурним думкам та продовжувати жити. Сонце вже було високо, хмари рідко проповзали повз нього.

Сьогодні до Ерми повинна була прийти молодша сестра, вона чомусь теж обрала Бердянськ як курортне містечко. Може, вона спеціально хотіла побачити Ерму, але це було б ще дивніше. Вони домовились зустрітись у якомусь дорогому ресторані на березі моря. Ілма, так звали сестру, дуже полюбляла оточувати себе різними коштовностями, дорогими меблями та не дуже поважала ті речі, які хоч і гарні, але дешеві. Це бісило дівчину так само, якби хтось спеціально знущався з неї, мов, вона не може купити собі чогось більш цінного, коштовного. Навіть білизна багатійки коштувала неначе квартира, що вже й казати про різні парфуми та сучасну техніку. Якщо чесно, то Ерма не дуже поважала сестру через це, бо цінила душевне та гарне не за цифри у чеку.

Ілма буде дуже незадоволена, якщо старша сестричка одягнеться якось повсякденно, адже ресторан – місце особливе! Ерма вже чула, як та нервово шикає: «в тебе гроші закінчились купити новий одяг? Треба обов’язково сходити на шопінг, а то я виглядаю з тобою… Ох…» - так було завжди, коли старша сестричка не розуміла, що одяг, та й цілком весь зовнішній вигляд – це найважливіше у житті жінки.

На щастя, у Ерми була підходяща сукня на такий випадок, в магазин йти зовсім не хотілося, якось останнім часом не було зовсім бажання довго ходити й обирати що надягнути. Дівчина дістала з шафи гарну ніжно рожеву сукню з напівпрозорим корсетом та блакитним бархатним пояском, така ж бархатна смужка була і на вирізі декольте, вона неначе тримала блідо-рожеву бахрому. Спідниця сонце була трохи нижче колін, що не виглядало надто вульгарно. Все ж таки добре, що зараз літо, не потрібно морочитись з теплим одягом та взуттям.

Одяглася, зробила звичний макіяж, але з темнішою губною помадою, вже й час виходити. Блакитні туфлі були на низьких підборах, так комфортніше, та й  ввечері краще не сильно напружуватися й тривожитися через те, що можеш впасти через кривий асфальт.

         - Сестричко, чого не подзвонила, що прийдеш раніше? – Ілма посміхнулася й оглянула сестру. Вона щойно підійшла до фонтану біля ресторану, де стояла її сестра.

          - Та я й сама не очікувала, чесно кажучи. Ну що, задовільний вигляд? - Ерма насмішливо подивилась на дівчинку.

          - Як на мене, трохи… Блідувато.

На фоні темно зеленої сукні сестри, яка доставала до п’яток, але був виріз збоку однієї ноги, вбрання Ерми дійсно виглядало не дуже гармонійно. Але нічого темніше в неї не було, то ж яка різниця, це просто ресторан, а не подіум.

Сестри нарешті зайшли до ресторану, адміністратор ввічливо привітав гостей та провів їх до заброньованого столику. Офіціант швидко приніс меню й почав розказувати про смачні салати, соковиті стейки, ігристі вина.

           - Мені філе міньйон та два бокали Chateau Palmer Margaux AOC 3-me Grand Cru Classe, - з поважним видом промовила Ілма.

           - Мені біфштекс з яйцем, будь ласка, - стримано посміхнулась Ерма.

Офіціант, на бейджі якого було написано Станіслав, подякував за замовлення та забрав меню, швидко виходячи з залу.

           - Весь ранок напам’ять вчила, сподобалась мені ця назва, вино дороге дуже, -  радісно промовила Ілма, очі в неї так і сяяли, немов бенгальські вогні.

Ерма лише знизала плечима й не хотіла ніяк коментувати одержимість сестри, лише трішки посміялася в своїх думках. «Таааак… Чим дорожче, тим краще, звісно. Мені вже ніяково поруч з нею, ще й такий різкий парфум обрала… Навіщо все це, дитино?» - бурчала Ерма про себе, та сказати нічого так і не наважилась.

Ресторан був оформлений у стилі лофт, столики доволі маленькі, круглі, приглушене освітлення, деякі стіни були зроблені під червону цеглу, що виглядало дуже атмосферно.  Гостей тут було не дуже й мало, вівторок – не надто популярний день для побачень, але влітку, у відпустці, люди зазвичай вільні від роботи.

          - Чого ти приїхала? У Мілан не пустили? – Ерма намагалася не дивитися в очі сестрі.

          - А чого ти так здивована? Я просто захотіла навідатися до тебе, ми вже місяць не бачились.

Що ж, це дійсно було правдою. У Бердянськ Ерма приїхала нещодавно, а от Ілма щойно повернулася з довгого курорту у Мадриді. Але навряд чи Ілма дійсно сумувала, вона не звертала уваги на старшу сестру й коли вони удвох вдома були, не звала на вечірки чи просто провести час разом.

           - Добре, я вірю, - посміхнулась Ерма, - це дуже приємно, сестричко. Чи надовго ти тут?

           - Ой, чесно кажучи, навіть не знаю. Містечко дуже… - Ілма подивилась на свої руки та швидко вимовила: непогане.

Дуже доречно з’явився офіціант з двома келихами червоного вина. Ілма швидко перевела розмову, почала розказувати про різні вина та культуру Мадрида, про тамошніх хлопців та краєвиди. Не те щоб Ерма дуже цікавилась, але намагалася уважно слухати сестру та задавати доречні питання, підтримуючи діалог (хоча це більш нагадувало монолог). Після подачі страв Ілма сфотографувала сестру з їжею, а потім підійшла ближче за зробила парне селфі, щоб викласти до Інстаграму.

Вечеря пройшла без якихось особистостей, просто розмови ні про що та іноді неприємна тиша. Було видно, що Ілма не дуже хотіла оголошувати реальну причину приїзду, та Ерма не дуже наполягала, все одно рано чи пізно дізнається правду.



Добрий Вечір

Відредаговано: 19.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись