Даринчин Армагеддон

Глава 10.2. Мабуть, ні

– Руслане, я маю тобі дещо розказати, – серце заторохкотіло у грудях і я уже пожаліла про свої слова. Хлопець тримав мене за руку. Мені так хотілось притиснутись до його обличчя, але я знала, що скоро канікули закінчаться і знову доведеться йти в школу, сидіти на уроках історії, відчувати, як тіло розпадається на атоми від болю. Одного разу я навіть заплакала прямо посеред уроку від досади. А потім Олександр Макарович довго допитувався мене про причину моїх сліз, залишившись після уроку. А я все посміхалась і відповідала, що все гаразд. Цікаво, а всі так переживають закоханість до нашого вчителя чи тільки я?

– Дарино, не мовчи, а то мені уже страшно, – нетерпляче сказав Руслан.

– Ми не можемо бути разом... – тихо відповіла я і хлопець відпустив мою руку. – Я закохана в іншого. І це розриває моє серце. Ти класний і мені з тобою чудово, але…

Слова покинули мене. Серце в болі стислось і, здавалось, що воно не б’ється.

– А ти моє розірвала щойно... – відійшов від мене хлопець. – І хто ж він? Чого ти не з ним?

– Бо не подобаюсь йому. Він не звертає на мене уваги, – сказала я правду, знизавши плечима. – Коли я його бачу, мені дуже боляче. А коли я поряд з тобою – все в порядку, я щаслива. Краще уже суцільне пекло, ніж такий важкий контраст в моєму житті.

– Це Ясін, так? Твій однокласник? - Руслан розсердився. – Це він?

Я лиш захитала головою. Хлопець пішов, навіть не попрощавшись, а я залишилась стояти посеред вулиці одна. Додому залишалось йти ще добрих десять хвилин і я подзвонила Дані, щоб розігнати свій страх розмовою з другом, адже на дворі уже стояла темна ніч.

– Привіт, Дарино, як твої справи? – запитав весело у мене наш староста.

– Я порвала з Русланом.

– О, Даринко... Як же мені тобі допомогти? Хочеш, я зараз прийду? Де ти?

– Не турбуйся, все в порядку, я уже доходжу до свого будинку. Просто захотілось тебе почути. Ти мене завжди підтримуєш.

– Дарино, для цього й потрібні друзі.

– Тоді з мене нікудишній друг, тому що я навіть не знаю, що у тебе з восьмикласницею Лідою... і взагалі чим ти живеш. Я... я застрягла в цьому «Ясіновському трясовинні» і мені здається, що мене уже звідти не витягнеш.

– Не мели дурниць, тобі просто потрібно знайти когось, хто перевершить Сашу. Клин клином вишибають, як то кажуть. Ми щось придумаємо обов’язково.

– Здається, просто потрібен час. Або інший вчитель історії.

Але, на жаль, нового вчителя історії нам не назначили, ба більше, при виборі предмету для ДПА всі, крім мене, проголосували за історію.

День проходив за днем, я жила на автопілоті.

Прокинувшись, умивалась, чистила зуби, снідала, йшла до школи в очікуванні голок на своєму тілі. Мій день розділявся на дві частини «до історії» і «після історії». А на самому уроці Олександра Макаровича час просто зупинявся і все розтягувалось на години, а то й добу.

Екзамени пройшли успішно і всі стали готуватись до випускного. Концерт, вірші, пісні, вальс і всі інші приготування. Найбільшим жахіттям для мене був вальс. Я постійно спотикалась і наступала на ногу своєму партнеру. І вгадайте, хто ж ним став. Звичайно, мій ненависний сусід по парті – Антон. Його злегка рудувате і кучеряве волосся мене дратувало так, що іноді я хотіла його вирвати. А хлопець тим часом дражнив мене з будь-якого приводу. А ще постійно випитував у кого це я безнадійно закохана. Одного разу навіть ударила його. А після того, як він смикнув мене за кіску під час репетиції, категорично відмовилась брати участь у випускному. В мене була істерика. За навчальний рік я так втомилась від усього, що мені не хотілось ні випускного, ні тим більше цього дурного вальсу з Антоном. Але Олександра Ігорівна спільно з моєю мамою вмовили мене, сказавши, що я на канікулах поїду в літній табір. І я мусила погодитись. Бо хто ж відмовиться від такого?

А на випускному нас чекав здоровенний сюрприз. Виявилось, що нас покидають аж 5 однокласників. І Мирослава в тому числі. Моя подруга Мирослава, котра ні словом мені не обмовилась. Вона вступатиме до технікуму на бухгалтерський облік.

Також нас покидають Роман і Оленка. Вони давно уже говорили, що підуть в медичний коледж, щоб потім вступити до університету і стати лікарями. А ще від нас йшли Мар’яна і Ярося. На випускному виявилось, що наша скромна однокласниця Мар’яна вагітна. Ні ну ви уявляєте? Це був справжнісінький скандал. І, як ви уже, мабуть, здогадались батьком тієї дитини виявився Ярося. Вся школа шокована, що така скромниця, як Мар’яна завагітніла! У 9-му класі. Тепер в наступному році нас чекатимуть бесіди про презервативи (моє обличчя від одного цього слова опалює вогнем, та я ще зовсім недавно боялась поцілуватись!) і те до чого призводить статеве життя.

Отож в наступному році нас залишиться всього 14 учнів. Ще більше уваги зі сторони вчителів. Ой, мамочко!



Богдана Малкіна

Відредаговано: 14.07.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись