Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - 2

РОЗДІЛ 6.2. Обіцяю — не доторкнуся

 

РОЗДІЛ 6.2. Обіцяю — не доторкнуся

 

Як з'ясувалося, пиляти добровольців фокусник не збирався. Він продемонстрував публіці кабінку, яка мала двоє дверей: спереду і ззаду. У Глаші, як і у глядачів, склалося враження, що кабінка порожня. В одну з дверей ілюзіоніст направив Крайса, до іншої провів Глашу. По дорозі встиг дати чітку інструкцію:

— Після моїх слів: «смертельний номер», в підлозі відкриється люк. У вас буде п'ять хвилин, щоб вибратися через потаємний хід за межі арени.

Потаємний хід? Ось так от дізнаєшся секрет фокусу, і чарівність магії розвіюється. Але принаймні Глаша стане співучасником створення ілюзії — у цьому теж було щось захоплююче.

Кабінка, що виглядала зовні маленькою, всередині виявилася досить місткою і, до речі, не порожньою. Обладнана складною системою дзеркал. Глашу від Крайса, який перебував з протилежного боку, відділяла тонка напівпрозора стіна.

Система дзеркал виявилася рухомим механізмом. Перед тим, як фокусник відкривав двері з боку Глаші, частина обладнання розверталася. Те ж саме відбувалося, коли двері розкривалися з боку Крайса.

Відкривання дверей чомусь викликало вибух реготу глядачів.

— Чого вони так надриваються? — з подивом прошепотіла Глаша.

— Схоже, дзеркала створюють Валєтову ілюзію, — посміхнувся Крайс.

Що ще за Валєтова ілюзія, Глафіра зрозуміла не відразу. Зате, коли до неї дійшло, сама ледве стримала сміх. Дзеркала розгорнуті так, що глядачі бачать наполовину Глашу, наполовину Крайса. Тобто зверху потужний торс напарника по ілюзії, а знизу легковажна спідничка і тоненькі Глашині ніжки, і навпаки.

— А тепер смертельний номер, — пролунав голос Іо-Кіо, після того як публіка вдосталь насолодилася Валєтовою ілюзією.

Глафіра почула кодові слова і втупилася в підлогу, чекаючи, що в ній відкриється люк. Щось клацнуло, але отвір не з'явився.

— Потрібно вибиратися з кабінки через потаємний хід, — нагадав Крайс.

Глаша з силою тупнула по люку, але той не піддався.

— Тут у мене ніякого ходу не відкрилося, — поскаржилася вона. — Напевно, механізм заїло.

Їй не хотілося підводити фокусника. У чому полягала «летальність» номера, Глафіра не знала, зате здогадувалася, що через п'ять хвилин дверцята відкриються знову і, на подив глядачів, кабінка повинна виявитися порожньою.

— Тоді перелізай на мою половину, — запросив Крайс. — З мого боку люк відкрився.

Він з силою натиснув на одне з дзеркал, і між двома частинами кабінки утворилася щілина. Щоправда, досить вузька. Крайс простягнув руку:

— Ходімо.

Глаша роздумувала. Її бентежив не розмір щілини. Вона пролізе і не в такі. Її дещо насторожувала дражлива посмішка напарника по фокусу. Глафіра твердо вирішила триматися якомога далі від Крайса, принаймні, до того, поки все для себе не вирішить. А тут доводиться лізти прямісінько в його обійми. І чому Іо-Кіо не практикує розпилювання чоловіків?

— Мною рухає виключно любов до циркового мистецтва, — строго попередила Глаша. — І бажання не розчаровувати глядачів, які чекають дива.

Після цих слів вона прослизнула в щілину.

Потаємний хід, на диво, був непогано освітлений. Побоювання, що доведеться пересуватися наосліп, не підтвердилися. Проте, як Глафіра і передбачала, коридорчик виявився досить вузьким і невисоким. Але мініатюрна комплекція дозволяла крокувати легко і швидко. А от Крайс ледве встигав за Глашею. Йому довелося йти, зігнувшись, щоб не зачіпати стелю головою, а де-не-де розвертатися боком — інакше плечі терлися об стіни.

Глафіра вважала, що прогулянка по потайному ходу займе максимум пару хвилин, але коридор чомусь все не закінчувався і не закінчувався. Куди ж він веде? Спочатку Глаша була впевнена, що точно такий же люк, через який вони з Крайсом вибралися з кабінки, повинен бути і у підлозі Балаганчика, а прохід якраз і поєднує ці дві точки між собою. Але нічого подібного. Судячи з того, скільки часу пройшло, Глаша і Крайс вже давно пройшли і арену, і балаганчик.

— Тобі не здається, що фокус затягнувся? — з легким роздратуванням запитала Глафіра. — Це що, прохід в інший світ? Чому він такий нескінченний?

Ілюзіоніст і його ілюзії вже перестали здаватися їй милими. Швидше, підозрілими.

— Мистецтво вимагає жертв, — філософськи відповів жартом Крайс.

Здавалося, його абсолютно не бентежила довжина коридору.

— Не розумію, як циркачі встигли спорудити такий довгий потаємний хід, якщо балаганчик заїхав на територію палацу всього пару годин тому?

— Та не такий вже він і довгий. З хвилини на хвилину має з'явитися вихід.

Впевненість Крайса заспокоювала і насторожувала одночасно. Звідки він знає, чи скоро закінчиться коридор? Глашу почали терзати смутні підозри. Чомусь ілюзіоніст подарував троянду саме їй, потім її ж запросив на роль асистентки, а після другим добровольцем зголосився Крайс. На довершення ланцюжка підозрілих подій саме в тій частині кабінки, де знаходилася Глаша, виявився несправним люк. Хіба буває випадковим такий збіг обставин? Глафіра вже готова була засипати декого каверзними питаннями, як раптом попереду показався вихід.

Чи варто було дивуватися, що прохід закінчився за межами не лише арени, але і території палацу, який виднівся метрів за сто позаду? Поруч із виходом мирно пощипували травичку дві осідлані зебри, прив'язані до дерева. Стало очевидно, що підозри не були марними — Крайс щось задумав. А здійснити задум допоміг Іо-Кіо, з яким хромейстер був у змові.

Глаша вперла руки в боки і подивилася на супутника, вклавши в погляд все, що думає про його нахабну витівку.

— Перш ніж злитися, вислухай будь ласка, — миролюбно сказав Крайс.

Обличчя серйозне, але куточок рота трохи сіпнувся. Знала вже Глафіра, що це означає — бореться з посмішкою. Схоже, Глашин лютий погляд його тільки заводив.



Ольга Обська

Відредаговано: 07.07.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись