Душа дракона

Розділ 23

Очікувалося, що летіти їм прийдеться півдня і цілу ніч. Згодом Джин звикла до смороду і навіть примудрилася трохи поспати. ЇЇ збудив сильний струс, а через мить руки Барки витягли її з мішка:

- Фу!!! Ну від тебе ж і тхне! Сморід забився у одяг, у волосся, немов ти протухнула цілком! Це недопустимо! - скривившись, відскочив він убік. А Джин тим часом озирнулася, помітивши неподалік поселення, дуже схоже на те, у якому виросла вона сама.

- Так ми прилетіли не в Малок? ... І це не захід, - її очі розширилися від жаху. - Ти зрадив його, - прошепотіла вона блідими губами.

- Не бачу сенсу гинути через дівчисько, - сплюнув Барка, - Я зробив всім велику послугу - зберіг владик Угрюм гори і Варона в тому числі. А ти вирішила, що ми раптом станемо ризикувати заради тебе? Оце вже ні! Я віддам тебе Атавану і отримаю винагороду, а на додаток позбавлення від Сторожової вежі. Нарешті свободу ....

 Сіра Тінь, яка раптово впала за неба не дала Барці договорити, дракон розірвав його одним рухом потужних лап. Потім швидко глянувши їй в очі, схопив її ще закривавленою лапою:

- «Довірся мені», - прочитала вона в цьому погляді. Після, її поглинула темрява. Між однією миттю та іншою - часу для Джин не існувало, але судячи з усього проміжок був достатній, між тим часом як її вбили і знову оживили губи Варона.

Закричавши, вона рвучко сіла, крутячи головою на всі боки і водночас відповзаючи від свого владики.

- Пробач, у мене не було вибору, - з сумом промовив він, залишаючись стояти на місці. - Щоб врятуватися нам обом, мені довелося летіти на дуже великій висоті, навіть мішок не врятував би тебе від нестерпного холоду, але твого бездиханного тіла це б не торкнулося. Я знав, що оживлю тебе, ми таке вже робили. Тому що я ... вірив в тебе, Джин, - стежив за нею його уважний погляд.

- Чому ти полетів за нами? Чому взагалі дозволив Барці забрати мене? - давлячись сльозами запізнілого страху і полегшення, викрикнула вона. - Що відбувається? - Джин вперлася у якийсь величезний камінь, і відповзати їй було вже нікуди.

- Мені можна підійти? ... Хоча ні, від тебе дійсно погано пахне, тому краще залишуся стояти тут. Ти ж нічого не знаєш про Угрюм гору, вірно? Привид не ділився з тобою цими історіями? Хитрий проноза, подихати він точно не збирається. Я знав Барку не один рік, тому і тримав його поруч з собою, щоб доглядати, і полетів за ним, бо не повірив жодному його слову. Став б він переживати за чужинця з заходу, та ще так самовіддано рватися в їхній бік. Тим більше, дракони жадібні. А ще вигнання втомило його буйний дух. Я вбив його, бо не прощаю невірності. Це мій особистий кодекс. Так що, ти ще не передумала рятувати згасаючого дракона? - він був спокійний і безпристрасний, немов і не таїлося в ньому ніякої кровожерливості.

- Чому я не помітила брехні в очах Барки? І де це ми? - все ще недовірливо промовила Джин, не знаючи чого їй чекати після цієї події.

- Майстерний брехун може обвести навколо пальця навіть іскру, тим більш - твій дар ще повністю не розкрився. Ти бачила те, що він хотів тобі показати. І ми на заході, до твого відома.

- Розкажи мені все, прошу тебе, - звівшись на ноги, Джин підійшла до нього ближче, потягнувшись до його обличчя кінчиками пальців. Але Варон рішуче зупинив її руку.

- Тільки після того, як ти зіб'єш з себе цей сморід! Підемо, відмиємо тебе, тут поруч поселення наложників, вони не стануть розбиратися з якою ми боку, я обійшов їх Сторожову вежу. Адже вартового зможе перехитрити тільки інший дуже досвідчений вартовий - Варон посміхнувся. І ця посмішка дозволила Джинджер розслабитися. - А пізніше ми з'явимося перед очі намісника заходу. Політика тонка річ.

      Варто було йому тільки з'явитися в поселенні, як люди по-рабськи заметушилися перед ставним грізним владикою. Дракони не звикли повторювати двічі, і староста, який все ж побачив в ньому чужака з півночі, не смів перешкодити, знаючи, що владика встигне перебити їх усіх до того, як прибуде підмога. Тому Джинджер старанно відмили, переодягли в чистий одяг, розчесали, заплели коси і виставили перед Вароном на огляд.

- Вони були дуже старанні і навіть перестаралися, - оцінююче оглянувши дівчину, вимовив він. - Тепер ти занадто добре пахнеш. І майже не тремтиш. Так це страх або обурення? - Джин помітила, що подалі від Угрюм гори він став посміхатися набагато частіше, ніби скинувши з себе якісь пута. Їй подобалося його усміхнене обличчя, яке не псував навіть шрам, раніше їй хотілося торкатися цього обличчя, але сьогодні замість того, щоб забутися на його широких гарячих грудях - вона бажала в усьому розібратися.

- Де ми зможемо з тобою поговорити? - її похмуре обличчя видавало наскільки вона серйозна.

- Я не зобов'язаний давати тобі роз'яснення, ти ж знаєш, - ліниво кинув у відповідь Варон і одразу додав, бачачи, як піджалися і знову затремтіли її губи. - Але я все-таки розповім, а ти на дозвіллі подумаєш, чому це я такий поступливий. Нам дадуть коней, адже за законом охоронців заходу - драконам чужинцям заборонено наближатися до цитаделі, тільки у подобі владики і лише пішим ходом чи верхи. Отож бо на шляху в Малок, ми з тобою поговоримо, Джинджер.

- Тоді я буду їхати кроком, - багатозначно попередила його Джин, натягуючи поводи. - І я хочу почати першої. Ти дозволиш, владика?

Варон кивнув, з очікуванням глянувши на дівчину.

- Хвала матері богині Алеї, що ти тут зі мною, Варон, і що ми нарешті можемо розкритися один одному, можемо спокійно побалакати і це потрібно було зробити значно раніше. ... Ніколи я не знала, що таке любов до чоловіка. І як болюча невизначеність, вона сповнена двозначних сумнівів. Гіркота затуманила мій розум, коли я дізналася, що у тебе є дружина владичиця і ти пішов з нею, залишивши мене, хоча обіцяв бути поруч. У підсумку, поруч опинився мерзенний Атаван, стікаючий жовчністю, який розповів якусь правду про тебе. Ти не відкривав мені своєї душі, тримаючись відсторонено, а мені так хотілося бути важливою для тебе. Так сильно цього хотілося, що я наробила помилок, мій розум виявився слабким, зате своєю запальністю я не поступаюся деяким владикам. Хвала богам ти сильний, мудрий і великодушний, тепер я бачу, що ти зробив для мене. Не кажучи вже про те, що ти неодноразово рятував моє життя. Просто заради забави владики не здійснюють таких вчинків. Тому пробач мене, Варон. Пробач, якщо образила тебе своїми витівками. 



Лаванда Різ

Відредаговано: 08.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись