Двічі в одну річку

Розділ 9

Всю ніч Яна так і не стулила очей, а тому, побачивши на годиннику «6:43», дівчина навіть зраділа.

Вона почала неспішно збиратися, прокручуючи в пам'яті вчорашні події. Вона досі не могла усвідомити, що ж сталося напередодні.

Снідати не хотілося, і Яна з самого ранку вирішила трохи прогулятися по місту і рідних місцях. Її мало цікавили історичні місця, переповнені туристами, швидше - затишні закутки, в яких вона гуляла ще студенткою. Природно, більшість з них були пов'язані з Сашком.

Ноги самі собою завели її в старий двір. Яна підняла очі й побачила вікна колись рідної квартири.

Старенькі фарбовані вікна замінили на металопластикові, а на підвіконні сидів підтягнутий чорний кіт.

Раптом в голову їй прийшла дивна думка, і дівчина звернула праворуч, до пошти. Там вона підійшла до віконечка і дізналася, чи не було яких-небудь листів, які повертали адресату.

- Та ні, люди ж уже давно нічого не пишуть! - літня жінка натягнула окуляри і з сумнівом поглянула на полицю з повернутої поштою. Потім вона перевальцем підійшла до неї і щось почала переглядати. - Лист, говорите?

- Так, але воно було відправлено багато років назад.

Жінка взяла кілька конвертів і піднесла їх до Яни.

- Ось, дивіться - може тут є і ваш?

Дівчині не треба було навіть їх переглядати - вона відразу ж впізнала простий білий конверт з невеликим тризубцем в лівому верхньому кутку. Тремтячою рукою вона взяла його, щоб переконатися в правильності адреси. Зверху стояв величезний штамп «повернення».

- А ми все гадали, коли за ним хтось прийде. Тоді як раз поміняли розцінки, і марок не вистачило для оплати, - не чекаючи питання, відповіла працівниця пошти. - Я так розумію, ви його забираєте?

- Так. - У Яни в очах стояли сльози, але вона швидко їх змахнула і, подякувавши жінці, втекла. Тепер їй не було чого робити – настав час повертатися додому.


Ще вчора Саша дізнався у Каті номер її брата, і вже сьогодні дзвонив йому сам. Він попросив зустрітися з хлопцем після занять, проте відповідати на питання «Навіщо?» не став. Міша неохоче погодився, хоча і не очікував нічого доброго.

О першій годині дня чоловік вже чекав сина в призначеному місці. Хлопець невдоволено сів на переднє сидіння машини і привітався.

- Ну, навіщо кликав?

- Скоро побачиш, - багатозначно відповів Саша.

- Взагалі-то у мене є свої справи.

- Обіцяю тобі - ти не будеш розчарований.

- Сумніваюся.

Шлях до таємничого місця вони проїхали мовчки й зупинилися тільки біля величезної будівлі незрозумілого призначення.

- І що це за діра?

- Обіцяю тобі - ти зміниш свою думку. - Знову повторив Саша і швидко дістав з машини величезну спортивну сумку. Потім він мовчки попрямував до будівлі.

- Гей, я не хочу туди йти! - закричав хлопець.

- Тоді ти ніколи не дізнаєшся, що впустив. - Чоловік обернувся, але, зупинятися не став.

Міша не хотів йти за батьком, але цікавість взяла верх. Хай там як, але він розумів, що Саша - не монстр, як йому здавалося раніше.

Вони зайшли в просторий хол і чоловік підійшов до стійки адміністрації.

- Підкажіть, будь ласка, де Микита Андрійович?

- По сходах вниз і направо, - дівчина привітно усміхнулася і вказала рукою напрямок.

Міші стало ще цікавіше, куди ж привів його батько. Таблички на стінах ні про що не говорили.

Незабаром вони зайшли у величезний спортивний зал з тренажерами, батутом, матами і навіть рингом. Людей в ньому не було. Хлопець вже інтуїтивно здогадався, навіщо його привів сюди батько, але з іронією подумав, що тойвсе ж застосував найдешевший трюк - купити мрію сина.

- Почекай тут, я зараз знайду Микиту. - Саша зник в надрах коридору і незабаром повернувся зі збитим невисоким чоловіком років 35-40. Спочатку Михайло дивився на нього без особливого інтересу, але щось в його рисах здалося йому знайомим. - Ось, Миша, познайомся, це Микита Андрійович Сироїд. Микита, це Міша, хлопець, про якого я тобі розповідав.

Парубок зазначив, що Саша, не уточнив його статус. Це трохи зачепило його самолюбство, але він не став нічого говорити.

- Той самий, що обожнює бокс? - чоловік підійшов ближче і потиснув хлопцеві руку. Тільки тепер він зрозумів, хто стоїть перед ним. Сироїд був легендою - в молодості зробив стрімку кар'єру і часто ставав призером і чемпіоном міжнародних змагань, однак після автомобільної аварії так і не зміг повністю повернути форму, а тому тренував молодих боксерів. Серед його вихованців уже були всесвітньо відомі спортсмени. Усвідомивши все це, Міша глянув на чоловіка зовсім іншими очима.

- Ну, так що, покажеш, на що здатний? - запитав тренер.

Міша зам'явся - у нього з собою не було навіть форми.

- Звичайно, для цього він і тут. - Відповів за нього Саша, а сам кинув хлопцеві сумку, що висіла на плечі - ще вранці він попросив Катю знайти форму брата. Микита підказав, де знаходяться роздягальні, а потім повернувся до приятеля.



Олена Блашкун

Відредаговано: 20.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись