Двічі в одну річку

Розділ 10

Яна не могла повірити - вона залишила машину лише на пару хвилин, щоб заскочити в аптеку за анальгіном, а якийсь виродок встиг вже протаранити її машину. І де? У дворі Маринчиного будинку! Уздовж всього форда була прокреслена величезна смуга, дзеркало вирвано і валялося десь під авто, та й на крилі з'явилася значна вм'ятина. Дівчина швидко набрала номер поліції й пояснила їм ситуацію. Патруль приїхав через пару хвилин, а вже через годину, зібравши всі дані й оглянувши машину, копи відпустили її.

Голова боліла все сильніше, а треба було ще зайти до Марини. Вже стемніло, і Яна розуміла, що, ймовірно, робочих вона не застане - світло не горіло ні в одному з вікон необхідної їй квартири. Дівчина втомлено зайшла в під'їзд і натиснула кнопку виклику ліфта, але той ніяк не відреагував.

«Схоже, цей день навряд чи може стати ще гіршим» - зі злістю подумала Яна, піднімаючись по сходах.

Вона вже відкривала двері, коли раптом з нізвідки вискочив скуйовджений сірий кіт. Тварина прошмигнула у неї між ніг, але настільки невдало, що перелякана Яна оступилася, підвернула ногу, попутно зламала каблук і впала на брудну підлогу загального коридору. Незабаром за котом промчав величезний ротвейлер.

Яна розридалася. Всі ті емоції, які вона намагалася стримувати всі ці дні, нахлинули на неї разом і спиратися їм вона вже не могла. Сяк-так вона встала і швидко прошмигнула у квартиру, а там, вже без тіні збентеження і жалю розридалася.


Міша погано пам'ятав дорогу до будинку Марини, але побачивши понівечений мамин форд, різко крикнув «Гальмуй» і відразу ж вискочив з машини. Саша припаркував свою Тойоту поруч і підійшов до сина.

- Це Янин, так? - зрозумів він по стурбованому обличчю сина.

- Так, - відповів Мишко, оглядаючи пошкоджене крило.

- Але де вона сама? - Саша нічого не говорив синові, але сам мигцем оглянув салон, щоб переконатися, що слідів крові немає.

Міша глянув на батька і раптом усвідомив, що той схвильований не менш за нього.

«Невже щиро турбується про неї?» - майнула у нього в голові думка. Піддавшись швидкоплинному пориву, він раптом чесно відповів батькові.

- Не знаю. Мамина подруга попросила її оглянути квартиру, але мама раптом просто вимкнула телефон.

- Значить, ми будемо шукати квартиру подруги?

- Так. Але я не пам'ятаю точний номер.

- Не важливо, зараз знайдемо.

Через хвилин 10 вони вже знайшли вікна необхідної їм квартири. Світло горіло лише в одній кімнаті, але це вже був добрий знак. Коли вони підійшли до під'їзду, той виявився закритим, але Саша дістав свою в'язку ключів і доклав ключ від домофона - двері відразу ж відкрилися.

- Універсальний, - не чекаючи питання, повідомив чоловік.

Піднявшись на поверх, вони помітили, що у вхідних дверях стирчать ключі, а самі вони нещільно закриті. З глибини квартири доносилися звуки, які неможливо було ні з чим переплутати й чоловіки переглянулися. Потім вони тихо увійшли й обережно заглянули в кімнату, де сиділа Яна. Дівчина сиділа на підлозі, притулившись до голої стіни й плакала, уткнувшись у власні коліна. Чесно кажучи, її ридання більше були схожі на стогони пораненої тварини, ніж звичайну жіночу істерику, і від цього, видовище було ще гірше.

Міша кинувся було до матері, але Саша його зупинив.

- Не треба. Вона не захоче, щоб ти її бачив такою. Дозволь мені залишитися з нею. - Міша хотів було заперечити, але зрозумів, що, можливо, в чомусь його батько прав. - Я привезу її, як тільки смогу.-

Хлопець кивнув і тихо вийшов з квартири.

Тим часом Саша безшумно підійшов до Яни, присів біля неї й обійняв за плечі. Дівчина моментально підняла на нього заплакані очі й сіпнулася в сторону.

- Що ти тут робиш?

- Неважливо. Вважай, що я прийшов переконатися, що з тобою все в порядку.

- Зі мною все в порядку, - Яна гордо підняла підборіддя, але сльози проти її волі продовжували скочуватися по щоках.

- Не дури ні мене, ні себе. Це не має сенсу. - Саша притиснув її до себе і уклав голову Яни на своє плече. - Що тебе так засмутило?

- Та так, дрібниці.

- Яно ... - осудливо повторив Саша, - дрібниці тебе так не засмучують.

Дівчина продовжувала мовчати, і раптом чоловіка осяйнула дивна думка.

- Ти говорила з Наташею, так? - Яна нічого не відповіла, але невпевнено кивнула. - І що вона тобі сказала?

- Сказала, що закохалася в тебе, а ти не звертав на неї уваги. Тому й розлютилася і сказала про зради. - Саша був вражений - ось так от розбити сім'ю через особисту образу. Це було просто розуму незбагненно. - А далі боялася зізнатися про те, що сталося ...

Сльози почали котитися з новою силою, і Саша відчував, як здригаються її плечі під його сильними руками.

- Ти уявляєш? Все, що було важливого в нашому житті, зруйнували прості ревнощі! - Повторювала вона раз по раз, а Саша просто мовчав обіймав її, знаючи, що слова тут зайві. Через кілька хвилин

Яна почала заспокоюватися.



Олена Блашкун

Відредаговано: 20.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись