Фенікс Підкорення вогню

З вогню та в полум'я

Хлопці все ще стояли з обличчями, сповненими здивування та страху. Амулет на шиї Арінель  почав світитись ще яскравіше, що хлопці були змушені примружити очі. Вони побачила, як по тілу дівчини почали протікати промінчики, як кров по венах вони огортали усе її тіло. Арінель відчувала тепло і легку лоскоту, вона оглядала свої руки і бачила як в її жилах тече щось гаряче та яскраве. Усі ще декілька хвилин спостерігали цю дивну картину і, коли «сяяння» дівчини закінчилось, друзі все ще не могли говорити від шоку.

- Жесть, я такого не бачив, навіть коли ми з хлопцями накурились якоїсь дивної трави – сказав раптом Стівен, який все ще не міг відірвати погляду від своєї подруги.

- Що це таке було? – ледь стримуючи крик розгубленості сказав Гері – Як ти себе почуваєш? Щось болить? – він підійшов до неї та почав оглядати з усіх боків.

- Та, начебто, все добре, я навпаки відчуваю прилив сил та енергії! Але потрібно все таки якимсь чином взнати про це – вона відчула, як в її горлі усе пересохло, що заважало нормально говорити – Давайте вип’ємо чаю, Ненсі завжди казала, що чай заспокоює і допомагає сконцентруватись.

Друзі погодились і вони разом спустились на кухню. Арінель побачила як Ненсі кудись збирається.

- Я сходжу в магазин за солодким і енергетиками, бо відчуваю, що мене чекає ще одна безсонна ніч – сміючись мовила Ненсі – Тобі щось потрібно?

- Ні, дякую, тільки довго не затримуйся, бо я тебе знаю, ой ще туди зайшла і туди – жартома дорікнула дівчина. Вона в якійсь мірі була рада, що її тітки певний час не буде вдома, так вони зможуть усе обговорити і не боятись, що їх почують.

Дівчина запалила вогонь на плиті і почала набирати в чайник воду. Від шоку в неї тряслися руки і вона ненароком пролила декілька крапель. Поставивши чайник та витираючи підлогу полотенцем, вона все ще продовжувала вислуховувати ідеї та питання зі сторони хлопців.

- Ти нічого зараз не відчуваєш? – тремтливим голосом питав Гері, він дуже хвилювався, що з його подругою трапиться щось недобре і найгірше це те, що він нічого не зможе вдіяти.

- Таке коли-небудь траплялось? Як ти взагалі це зробила і чому ти така спокійна? – не вгамовано розпитував Стівен. Вони й далі продовжували задавати питання, іноді доволі дурні, що розлютило Арінель, вона розвернулась до них обличчям і почала злісно кричати:

- Та не знаю я що це сталось і мені набридли ваші питання, я бачила те саме що і ви і зі мною все добре, досить на мене тиснути – вона дивилась їм прямо в очі розмахуючи рукам зі сторони в сторону. Після своєї «промови», вона побачила, що обличчя друзів стали ще більш нажаханими, було таке відчуття, ніби вони побачили привида.

- Що вже знову? – невдоволено мовила дівчина. Але не встигла вона продовжити, як Стівен вхопив її за руку і почав уважно її розглядати.

- Повернись до плити і махни рукою ще раз – серйозним тоном сказав Стівен.

- Що….Що ти верзеш! – вирвавши свою руку сказала дівчина.

- Просто зроби це – ці слова прозвучали як наказ і Арінель вирішила послухати його, не розуміючи чому вони себе так поводять. Вона побачила, що весь цей час на плиті горів вогонь, вона, як і сказав Стівен, махнула рукою і на велике її здивування вогонь почав рухатись в точності за її рукою. Від шоку вона скрикнула і вимкнула  плиту, в її очах було видно сліди паніки та страху.

- Що це в біса таке! – вилаялась Арінель, оглядаючи свою руку – Ні, це певно якийсь прикол чи просто марево.

- Тут два варіанти – почав серйозно говорити Гері – Або ми всі з глузду з’їхали чи переїли цукерок, або ти тільки що відкрила в собі якісь суперсили – друзі почали дивитись один на одного з подивом і не знали, що робити далі.

Їх роздуми перервав гуркіт дверей, що означало лиш те, що Ненсі уже була вдома. Вони стояли як вкопані затамувавши подих і чекаючи дій один від одного. Ненсі підійшла і дивно на них подивилась:

 – Ви що граєте в баньки?  - не витримавши тиші сказала тітка – Гері, я бачила твою маму і вона просила передати, щоб ти йшов освітленою вулицею, бо в тих дворах, якими ти зазвичай ходиш, розгулюють якісь алкаши – її слова допомогли друзями вийти з шоку та, посміявшись, Арінель вхопила їх за руку і потягла до своєї кімнати.

      Ненсі спочатку щось запідозрила, але, згадавши що її чекає прекрасний вечір з енергетиками та ноутбуком, вирішила не вдаватись у їх підліткові проблеми і зайнялась своїми справами. Друзі тим часом знову зібрались навколо карти, розкинутої на підлозі і почали роздумувати подальші дії.

- Так, давайте мислити тверезо, це все не просто так і я гадаю що всьому цьому жаху є адекватне пояснення – першим почав говорити Гері, бо подумав, що їх мертва тиша може ще надовго затягнутись.

- Ти правий, я думаю в щоденнику батька повинна бути хоч якась інформація, я правда хотіла почитати його сама, але видно доведеться нам разом розбиратись у всьому – сказала серйозним та, водночас, стривоженим голосом Арінель. Вона дістала шкіряний щоденник з коробки та сіла на підлогу, піджав ноги. Стівен та Гері сіли біля неї утворивши коло. Дівчина не чекаючи ні хвилини почала швидко гортати сторінки в пошуках відповідей на питання, які ще встигла навіть задати у своїй голові.

- Тут знову все написано тим корявим почерком, та ще й деякі записи якоюсь незрозумілою мовою, ніби якийсь шифр. Але тут також є якісь дати – безупинно та монотонно ніби сама з собою говорила Арінель.

- Дивись, деякі дати співпадають з позначками на карті, думаю це не просто так – мовив Стівен уважно розглядаючи карту та іноді поглядаючи на сторінки щоденника.

- Це все одно якась безглузда маячня, ми нічого путнього тут не знайдемо – сказала злісно Арінель та жбурнула щоденник так, що він перевернувся та відкрився на якійсь сторінці. Вона не могла вгамувати свій шок та страх від того що трапилось з нею за останні декілька годин.



Erin Show

Відредаговано: 08.02.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись