Фенікс Підкорення вогню

Король ельфів

Весела, піднесена музика почала лунати, усі як один продовжили танці, співи, азартні ігри та балачки. Ельфійка, що співала чарівну пісню, випила келих вина, що приніс їй один з відвідувачів, і направилась до столику, де сиділи Арінель, Аласхар, Даарон, Салазар і Гері, бо Таларрі, після чергового келиха вина, вирішла приймати участь у азартній грі за сусіднім столиком.

-   Невже це й справді найкращий митець Ескаліору? – лагідним низьким голосом сказав Даарон, обіймаючи та цілуючи в щоку ельфійку.

-   Давно не бачились, Ранорея – сказав Салазар  - Чудова пісня, і мелодія гарно підібрана.

-   Рада зустрічі – голос її був дзвінким, як в синички, що співає в теплий весняний день – Що привело прекрасного принца лісу  та його супутників в стіни Королівства Небесного Храму? – вона все ще стояла, обіймаючи Даарона однією рукою, що доволі дратувало Арінель, яка відчувала дію вина на свій організм.

-   Давай, принц лісу, скажи що ми їхали лише для того, щоб насолодитися її співом – єхидно та саркастично мовив Аласхар, побачивши невдоволене  обличчя Арінель – Рінні, ходімо краще потанцюємо, давно ми не відпочивали як треба – він не роздумуючи схопив її за руку і, жбурнувши якийсь камінчик одному із музик, встав разом з Арінель в центрі кола, що утворилось із танцюючих.

Бадьора музика почала лунати в стінах корчми «Яйце дракона» і Арінель сама того не помітивши поринула в танець. Вона разом з Аласхаром почали рухатись в такт музики, її руде волосся, хоча й бруднувате, проте, гарно розвивалось при кожному оберті. Навколо ельфи та фурі стрибали, махали руками та гарно танцювали, хто сам, хто в парі. Аласхар ніжно взяв Арінель за руку та почав обертати напарницю, темп музики пришвидшився, всі присутні як один виконували  рухи, стрибки, плескали в долоні, та кружляли. Усмішка сяяла на обличчі Арінель, вона швидко дихала, та не зупинялась танцювати, намагаючись наслідувати рухи ельфійок в гарних кольорових платтях. Темп став ще швидшим, однією рукою Аласхар взяв Арінель за талію а іншою за праву руку, весело та жваво пританцьовуючи з нею, та насолоджуючись її дзвінким сміхом. Закінчилось усе гучним, одностайним вигуком радості та захвату.

-   Ти був правий, давно мені не було так весело – мовила Арінель, все ще тримаючи руку на плечі Аласхара та відчуваючи його теплу долоню на талії, швидко дихаючи і широко посміхаючись.

Продовжити веселощі їм не вдалося, адже увага усіх присутніх корчми перейшла на сторону шуму та галасу, де Таларрі, яка стояла однією ногою прижимаючи голову рисі до стільця, лівою рукою вона притиснула фуррі, схожого на єнота, до стіни, а іншою рукою, намагалась запхати йому в пащеку гральні кубики, вигукуючи щось на кшталт: «Я тобі покажу як мене дурити», і на Гері з Даароном, що намагались її відтягти звідти.

-   Дурепа, ти ж знаєш, тобі не можна грати в ігри, в яких ти можеш програти – бубніли брати ельфи несучи лисицю на руках по сходам.

Вже за мить, друзі опинились на верхньому поверсі будівлі, вклавши Таларрі в ліжко, вони посідали хто де бачив і Гері почав щось розповідав Арінель, сміючись. Та балачки їхні перебив Салазар:

-   Внизу є місце, де ви зможете вимитись, а потім радив би вам відіспатись. Усе домовлено до завтрашнього сходу сонця ви можете залишитися тут.

-   Давайте на пальцях кинемо хто спатиме біля Таларрі, але попереджаю, вона хропе і розмовляє уві сні – пошепки мовив Аласхар, ледве стримуючи сміх, але намагався бути дуже серйозним – Гері, думаю, тільки ти зможеш таке витримати – продовжив ельф. Очі хлопця, стали вдвічі більшими та круглішими від подиву. Так як був він уже без окулярів можна було розгледіти ніжний світло-карий колір його очей, та рум’янець на щоках, він стиснув руки в кулаки, і опустивши очі, вже був готовий щось сказати, проте Даарон перебив його спробу:

-   Не слухай цього телепня, думаю Салазар подбав про те, щоб всі спокійно відпочили – він зняв з себе верхню частину одягу, якщо те обідране лахміття що на ньому було, можна назвати одягом і попрямував до виходу з кімнати. На його гарному, мужньому тілі було видно декілька шрамів та свіжих подряпин.

-   Інакше й бути не могло – підтвердив Салазар, оглянувши Даарона з ніг до голови і продовжив – Ходімо, я покажу куди йти.

Тепла вода у ванній, де лежала Арінель, здавалось забирає усю біль, втому та негативні емоції. “Шкода, що нічого не вдалося, принаймні, ми живі, напевно слід розказати королеві про наміри бругів, ще одна війна? Можливо, вони встануть на бік Лорелей…”. Вона похитала головою в надії відкинути зайві думки і занурилась повністю у воду. Сонце проходило крізь маленьке віконце кімнати, тепло огортало її тіло, Арінель сяяла від припливу енергії. Маслá, якими ельфи наповнили ванну, загоювали рани, винирнувши, та зробивши глибокий вдих, Арінель, ніби переродилась, ніяких признаків втоми та болю, тіло її пахло медом та бузком, вона розчесала своє довге руде волосся та одягла те, що дали ельфи. Це було плаття за коліно кольору марсала із золотими вставками на спині та рукавах, також вона взула гарне шкіряне взуття, що було неймовірно зручним та м’яким. 

Як вони вгадали з розміром? Все думала Арінель, розглядаючи себе у дзеркалі, їй дуже пасував цей одяг, здавалося, ніби вона завжди так одягалась і пахла, ніби завжди жила у цих місцях, на диво, Ескаліор ставав для неї все ріднішим, вона й сама не знала чому, адже провела тут не так і багато часу, проте, жителі, місцевості та деякі традиції здаються такими рідними, такими близькими. Арінель вийшла з таверни “Яйце дракона” і оглянулась навколо площі, де все вкривалось сутінками, проте торговці ще не йшли, навпаки, у них найкращі продажі, коли всі робітники виконали свої обов’язки та по дорозі вирішують на зароблені гроші придбати щось свіже та смачне, або красиве і коштовне своїм коханим чи дітям. Арінель йшла вздовж  площі, роздивляючись те, що лежить на прилавках. Там можна було знайти різні невідомі фрукти та овочі різних кольорів та форм, де торговці вигукували щось на кшталт “Лише спробуйте, відчуйте прекрасний смак найсвіжіших фруктів”, вони розрізали фрукти, даючи змогу побачити їх стиглість та навіть спробувати маленький шматочок. На інших прилавках продавались якісь колбочки різних кольорів та розмірів, напевно це цілющі зілля чи навпаки отрута, торговці розповідали про склад кожного з них, продаючи також трави та квіти, з яких можна самому щось створити. Пройшовши повз музик, що невпинно грали бадьору музику, пританцьовуючи, Арінель побачила прилавок з різними прикрасами, що так і блищали на світлі, вона підійшла ближче розглядаючи каблучки, намиста, брошки, шпильки та багато інших прикрас зі срібла та золота з барвистими дорогоцінними каменями.



Erin Show

Відредаговано: 08.02.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись