Флеш Рояль

Глава 8

Він протримався хвилин сім. Ну, може вісім. І навіть намагався робити вигляд, що спить. Влігся у вітальні на диван і заплющив очі, а вже через п'ять хвилин сидів одягнений в машині перед відчиненими воротами.

Він не повинен був відпускати її одну, але останні слова хльоснули немов ляпас, і Максим цілих сім або вісім хвилин був упевнений, що йому абсолютно байдуже, як Діна добереться додому. Звичайно, відпускати її саму не треба було, може, слід було б закинути вредне примхливе дівчисько на плече і замкнути в будинку.

Нічне життя якраз в самому розпалі, район, де він живе, найцентральніший, по-сусідству головний проспект з нічними клубами, барами і ресторанами, і думка, що Діна зараз йде десь одна, змушувала ще швидше гнати машину.

Макс вихопив очима струнку постать на алеї скверу і одразу ж помітив сріблясту "Тойоту", що зупинилась навпроти. З «Тойоти» неслись нерозбірливі вигуки з сильним акцентом, Діна перебігла на іншу сторону алеї і тепер йшла майже під деревами, суто прискоривши крок. З «Тойоти» виліз кремезний чолов’яга горилоподібного виду і попрямував до неї.

 — Гей, красива, що сама ходиш? Не боїшся?

Домін матюкнувся, в'їхав прямо на алею і загальмував перед горилоподібним мужиком, мало не віддавивши йому ноги. Той почав було щось гундіти, але раптом вираз його обличчя змінився, він позадкував і тишком-нишком повернувся до автомобілю. Напевно, впізнав «Беху» Горця і не став наживати собі проблем. «Тойота» зникла, немов її не було.

Така популярність Максові була лише за щастя, він вийшов з машини і побачив, як полегшено зітхнула Діна, угледівши його, тільки ось на шию кидатися не стала. Він взяв її за руку і мовчки посадив на переднє сидіння автомобіля.

Потім вони їхали по центральному проспекту, вона сиділа, відвернувшись, підібгавши ногу і скулила, як щеня. А Доміну і сказати їй нічого було. «Не плач, сонце, все буде добре»? Він, звичайно, набув неабиякого цинізму, та не настільки ж.

 — Зупини тут, будь ласка, — сказала вона раптом.

 — Хіба ми приїхали? Ти ж не тут живеш.

 — Приїхали, зупини, — повторила Діна. Домін не став сперечатися і загальмував.

 — Дякую, що підвіз, — вона вискочила з автомобіля і попрямувала до стоянки таксі, де кругом стояли кілька машин.

«Ось же вперта!» Домін не втримався і вдарив долонями об кермо, а Діна вже сідала в одну з них. Макс дочекався поки вони від’їдуть і на невеликій відстані рушив слідом, він повинен переконатися, що дівчина дісталась додому і піднялася на свій поверх.

До біса на пасочки, де жила Діна, була ще одна дорога, в об'їзд. Макс, подумавши, завернув туди — поки ті старі ночви дочиргикають до її району, він навіть в об'їзд приїде раніше. А адресу він запам'ятав з першого ж дня.

Так і вийшло. Домін хвилин п'ятнадцять чекав, стоячи під деревами, поки двір не прорізали смужки світла, і в нього не в'їхала машина з шашечками. Діна вийшла з таксі і зникла в під'їзді, через пару хвилин на третьому поверсі в одному з вікон спалахнуло світло. Вдома. Макс підійшов до таксиста, літнього підтоптаного дядька, і сунув йому купюру.

— Скажи, шеф, дівчина щось говорила?

Той швиденько згріб гроші і з готовністю доповів:

— Нічого не говорила, командире, проридала всю дорогу. Я навіть злякався, спитав, може допомога потрібна, а вона тільки головою мотиляла.

— Добре, дякую.

— Бувай, командире, і тобі спасибі.

Домін трохи постояв, подивився у освітлене вікно, але Діна в ньому так і не з'явилася. Ночувати в віддаленому районі на лавці, нехай навіть якщо недалеко ліс та річка, в плани Доміна не входило, він сів за кермо і розвернув машину в сторону міста.

***

Діна увійшла тихо, намагаючись не розбудити маму, закрила двері в її кімнату і пройшла на кухню. Увімкнула світло, поставила чайник і закрилася у ванній. Подряпини на скроні і на вилиці незначні, губа постраждала більше, але все ж, доведеться якось мамі пояснювати, де її так прикрасили. Про ребра навіть заїкатись не варто.

Вона зняла блузку і хотіла запхати її в кошик з білизною, то вчасно схаменулась. Блузка їй більше не знадобиться, вона не повернеться в казино, але якщо мама побачить закривавлений одяг доньки, гіпертонічний криз їй забезпечений.

Дінка дістала плямовивідник, опрацювала плями й замочила блузку. Потрібно буде відразу все відіпрати, не варто лякати маму. Вона встала під душ і закрила очі, і раптом все навколо немов поплило. Дінка злякано схопилася за стінки, не вистачало ще знепритомніти. Дивну штуку вколов їй Домін, напевно, якийсь транквілізатор, звичайно, валер'янку внутрішньовенно ще ніхто не колов.

Вода привела до тями, Дінка намилилась рази три, немов сподівалася змити навіть ті уривчасті спогади про дотики рук і губ Доміна, а якби можна було змити взагалі всі спогади про нього, вона готова була сидіти в душі місяць. Одне заспоковало, як би той не втратив голову, але Дінка бачила розірваний квадратик фольги біля дивана, так що хоч тут можна було не переживати. Напевно, у нього там під диваном їх цілий мішок для таких дуреп, як вона.

Номеру Олексія у Дінки не було, але нічого, подзвонить йому перед зміною в казино, яка різниця, коли вона йому скаже, що більше там не працює. В душі було порожньо і насмічено, як на міській набережній після святкування дня міста.

Дінка ще довго сиділа на кухні, закутавшись в халат, пила трав'яний чай і тупила в стіну. Думки кудись всі поділися і її не турбували, прекрасні відчуття, чи це ще продовжується дія транквілізатора? Потім вона вимила чашку, допрала блузку і лише тільки опустила голову на подушку, відразу ж провалилася в сон.



Тала Тоцка

Відредаговано: 20.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись