Флеш Рояль

Глава 10

Ніч, на диво, пройшла тихо і спокійно, Дінці дуже пощастило. Якби зараз набився повний зал народу, то її вистачило б щонайбільше до півночі. А так круп'є на карткових столах нудьгували на самоті, лише на рулетці зосереджено розкладав свої дві фішки Сирітка.

Його так назвали хлопці з рулетки. Якось само собою вийшло, що, хоч вони всі пройшли однакову підготовку, в роботі зміна розділилася: хлопці на рулетку, дівчата на карти. Сирітка — високий сутулий чоловік років сорока, вічно чомусь пом'ятий і нещасний — приходив кожен день, розмінював сто доларів, брав фішки найдрібнішого номіналу і ставив по одній-дві на поле. І кожен раз коли програвав, плаксиво нив: «Що ж ви сирітку ображаєте!». От як є Сирітка.

Один він майже завжди програвав. Проте варто було кому-небудь почати по-крупному ставити на рулетці, Сирітці зразу ж починало фантастично щастити, він міг навіть виграти пристойну суму. Для нього пристойну, звичайно ж. Зате той, перший, програвався вчисту, тому Сирітку на рулетці берегли і цінували, як живе знаряддя Закону Рівноваги Всесвіту, правда, не в матеріальному вимірі, а в принципі.

Дінка, відстоявши свій визначений час, навіть не намагалася боротися зі сном, її досі не відпускало відчуття, ніби у неї в голові якась пелена, і поки вона не спаде, не бачити Дінці тверезого розуму і ясного мислення. Звичайно, їй не завадило б сьогодні залишитися вдома, але те, що вони побачилися і порозумілися з Доміним, було безумовно на краще, тепер їй не доведеться мучитися невизначеністю, як вона неодмінно мучилася би три дні до наступної зміни.

Хоч насправді вони ні про що не домовились. Максим сказав, що буде до неї залицятись, отже, його попередня пропозиція анульована? І те, що він тільки збирається залицятись, не означає, що Дінка вже його дівчина, вірно?

Однак від однієї лише думки, що це може бути так, в душі щеміло, і по тілу повзли зрадницькі мурашки. Втім, від неї тут мало що залежить, так що чекаємо, оскільки, як мудро зауважив Олексій, чого очікувати від Горця, не знає ніхто. Та й Дінка просто так, без бою, здавати позиції не збиралася.

Як дилери розходились по домівках, вона пам'ятала смутно й розпливчасто. Їй знову снився Домін, вона навіть крізь сон чула його запах. І зараз теж, вдихнувши знайомий аромат, Дінка потягнулася, повернулася на інший бік і потерлася щокою об м'яку тканину. Дивно, диванний куточок раніше був набагато жорсткішим.

 — Діна, ще рано, давай поспимо, якщо вже ти не хочеш спати в ліжку як всі люди, — сказав диванний куточок, і Дінка відкрила очі.

Вона лежала так, як і заснула спочатку, але тепер в якості подушки в неї був Горець, що влігся на іншій половинці куточка. Її голова лежала на його широких грудях, очі Горця були щільно заплющені, одна рука впевнено обіймала Дінчину голову, друга — стегно. Діна закліпала, ривком піднялась на лікті і тут же глухо застогнала, схопившись за бік.

— От уперте дівчисько, кажу ж тобі, спи, — пробурчав Домін, укладаючи її назад собі на груди і притримуючи за затягнутий бинтами бік.

— Максим, що ти тут робиш? — тихенько покликала Дінка. Той розплющив одне око і покосився на неї.

— Стаю інвалідом з твоєї вини. Сподіваюся, що твоє серце здригнеться, ти зглянешся наді мною, і ми не будемо тулитися на цьому жахливому, людиновбивчому дивані. У мене вдома велике зручне ліжко. Я можу тебе забирати, ми зможемо спати в людських умовах, а потім я буду відвозити тебе в університет.

— Упевнений, що спати? — скептично уточнила Дінка.

— Як вийде, — із закритими очима посміхнувся Домін, зчіплюючи руки у неї за спиною.

Вона пирхнула і влаштувалася зручніше. Дійсно, якщо є час, можна й поспати.

Вони знову снідали разом, цього разу їх меню урізноманітнив йогурт, з чого Дінка зробила висновок, що Домін готувався заздалегідь, оскільки в холодильнику бару йогуртові точно нічого було робити. Максим відвіз її в університет і все. Ввечері Дінка навіть в душ брала з собою телефон, раптом йому заманеться зателефонувати. Не заманулося. Домін не подзвонив.

***

 

Наступного дня після лекцій вони з Машкою зібрались в читальний зал, скоро курсова, а у Дінки, як зазвичай, лише мудрована, довга назва теми та список рекомендованої літератури. Машка та он уже половину роботи написала. Дінка намагалась гнати думки про Доміна, та вони вперто поверталися і скочувались в одну і ту ж колію. Якби він думав про неї хоч десяту частку того часу, що вона, то вже давно знайшов би спосіб побачитись поза казино. А так виходило, що вони зустрічались тільки в її зміну.

Дінка так замислилась, що не помітила, як її рукою заволоділи чиїсь теплі долоні. Вона почула стримане Машкине: «Здрастуй, Влад», і підняла очі. І правда, Влад. Що йому потрібно?

— Діна, — його голос звучав глухо й через силу, — я так радий тебе бачити!

— Навіщо ти прийшов? — Дінка навіть не намагалася робити вигляд, що вона рада.

— Малюк, мені погано без тебе, — хлопець справді виглядав кепсько, — я був неправий. Прошу тебе, давай почнемо спочатку.

Дінка відібрала руку, відштовхуючи долоні, чому вона раніше не помічала, які вони у нього м'які? Чи тепер всі нормальні руки будуть програвати сталевим клешням Доміна? Не кажучи про те, що ніякої фантазії не вистачало, щоб уявити, як Макс називає її малюком, котиком, зайчиком або масею. При цьому від його стриманого «дівчинка моя» або короткого, але уривчастого і вимогливого «Діна» у неї навіть зараз підгиналися коліна, варто було лише згадати.

Діна взяла Машу під руку і потягла до виходу.

 — Влад, — вона озирнулася на мить, — не варто нам нічого починати. Ти краще знайди собі кого-небудь, чесно.

Вони вийшли на ганок будівлі факультету, Влад вискочив слідом. Наздогнав Дінку, схопив за плечі і розвернув до себе:

— Мені ніхто не потрібен, малюк, тільки ти. Скажи, у тебе хтось є? Я божеволію, коли думаю, що тебе хтось торкається, цілує, так як я тебе цілував ... — він нахилився до неї, дихаючи в шию. А Дінка відскочила, відчувши від його дихання лише огиду і неприйняття, і сама собі здивувалася, адже їй раніше так подобалася близькість з Владом!



Тала Тоцка

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись