Флеш Рояль

Глава 22-1

 — Максиме, я хочу пограти, — трохи капризно, але в цілому дуже мило промовила дівчина. Де там промовила, проворкувала! Голосок у неї був ніжний і переливчастий, немов дзвіночок.

 — Так, Лано, зараз, я розміняю гроші.

І в якому такому мареві цей скрипучий голос здавався їй низьким баритоном з сексуальною хрипотою? Кидав би вже палити, а то хрипить неначе портовий вантажник. З боку бару вже поспішала Юля, і хоч всередині тихо закипала гримуча суміш ревнощів й образи, Дінка постаралася видавити чергову усмішку і провела долонею по долоні.

— Зміна круп'є, — їй за цим столом точно робити нічого.

 — Стояти, — почулось неголосне Домінське, — гратимеш ти.

Максим подивився на неї виразно і жорстко, як пришпилив, — знай своє місце, крихітко! Саме час послати його, і не образно-фігурально, а якомога натурально, як годиться, смачно і з придихом. Прямісінько туди, куди її сусідка з першого поверху самогонщиця баба Шура посилає всіх місцевих алкашів, які заборгували їй за минулі рази.

Дінці навіть цікаво стало, він справді її вдарить? Вірилося насилу, а там хто знає, хоча краще б, звичайно, пристрелив, щоб не мучилась. Тому що дивитись, як він підходить до Лани, в цей час йому хтось дзвонить, він говорить по телефону, трохи розвернувшись, а та власницьким жестом обіймає його за ногу і дивиться знизу вгору, було схоже на підсмажування на повільному середньовічному вогнищі.

Домін поклав руку дівчині на плече біля самої шиї, ніжно й стримано, не вкрутився кліщами і не почав кидатися нею, наче ганчіркою по вітрах. Навіть самому недосвідченому бовдуру, дивлячись на цю пару, стало б ясно, що за відносини їх пов'язують, занадто інтимними були його рухи.

Лана дивилась вологими оленячими очима на Доміна і сильніше притискалася до нього, безперечно намагаючись просвітити усіх навколо щодо належності їй цього чоловіка. Уже б не соромилася, чого вже там, розстебнула штани й трималася б за цю саму належність, щоб ні у кого не залишилось ніяких сумнівів. Дінка ледь втрималася від цієї слушної і розумної поради.

— Олексію, що тут у тебе за бардак з дисципліною? — Домін вже наговорився і вирішив для різноманітності покерувати колективом.

— Діно, працюй, — Олексій невдоволено зиркнув на неї, Дінка зціпила зуби і встала за перший номер.

«Лексе, Лексе, невже і ти зрадив, ти теж на їхньому боці?»

Дивитися на них було зовсім нестерпно. Лана, піднімаючи карти, кожен раз здіймала свої бездонні очі на Доміна, той обіймав її так легко і обережно, наче вона зроблена з крихкого скла, і варто трохи придавити, зразу ж розсиплеться. Судячи по тому, як він поводився з Дінкою, її могла зруйнувати хіба що ядерна боєголовка. Вигравши, — а їй сьогодні напрочуд щастило, — Лана раділа щиро і безпосередньо, оберталася до Максима, той посміхався їй і лагідно торкався губами ретельно укладеного волосся або гладкого лоба.

І можна було б їх звинуватити у фарсі, — вже хто-хто, а Дінка краще за всіх знає, як вміє грати на публіку Макс, — та як би їй не хотілося причепитись, ниюче серце підказувало, що він не грає. І дивлячись на те, як він заводить дівчині за вухо тонке пасмо, Дінка згадувала все, що змогла випитати у Єлизавети про Лану.

Вони зустрічалися з Максимом, коли їм було по сімнадцять, він тоді був перспективним, закоханим по вуха хлопцем із забезпеченої сім'ї. А коли сталося нещастя, Максим відразу позбувся всього і став жебракуватим студентом, і тоді дівчина знайшла собі іншого, більш платоспроможного, хоч і немолодого чоловіка.

Макс пішов в армію, а коли повернувся, Лана вже знайшла себе у відомій сфері і досягла там значних професійних висот. Домін став тим, ким став, але за всі ці десять років він так і не забув своє перше кохання. Дінці хіба що стовпи біля «Роялю» не розповіли, які вподобання були в Макса серед місцевих повій.

Єлизавета з цього приводу мала певні думки, вона не сумнівалася, що Максим таким чином мстить Лані за зраду. Але зараз Дінка своїми очима бачила, що дівчина небайдужа Доміну, як би він не приндився. Десять років на одній помсті не протягнеш.

Їй достатньо було того, як Макс дивиться на Лану, всередину ніби заливалася кипляча магма, і продовжувати ці тортури у Дінки сил не залишилося зовсім. А коли той нахилився до дівчини і ледь чутно сказав: «Давай закруглюйся швидше, я вже не можу», її наче зсередини вдарили.

— Які гарні дівчата працюють у тебе в казино, Максиме, — задзвенів сріблястий дзвіночок і повернув Дінку в реальність. — Як тебе звуть, люба?

Та зробила вигляд, що не чує і попросила визначитися з грою.

— Тобі поставили запитання, — невдоволено глянув на неї Макс. Дінка знову проігнорувала обох і знову повторила своє прохання. Лана скорчила незадоволену міну, але карти скинула.

— Ти всього лише обслуговуючий персонал і повинна відповідати, коли тебе запитують, — Лана нахилилася вперед з м'якою посмішкою, але від Дінки не сховалося, яким хижим поглядом обдарувала її та. Може, якби Домін мовчав, і у Діни б вийшло, але її вже понесло і зупинитися самій було просто неможливо.

 — Так це у вас, в борделі, — байдуже підмітила Дінка, рівняючи чіпи, — мало кому ви там що винні. А як мене звуть, вас тим більше не стосується, шановна. Дякую за гру, зміна круп'є, — і вона вийшла з-за столу.

У барі голосно заіржали Кадр з Пласким, Лана звела брови до перенісся, Домін піднявся і загородив Дінці шлях.

 — Негайно повернися за стіл, — в його голосі вона почула загрозу і змусила себе подивитись йому в очі. Немов сотню гострих шипів в серце встромили, таким відстороненим і замороженим був його погляд. Невже йому справді приносить задоволення принижувати її в компанії своєї коханки?

 — Краще йди з дороги, — попросила вона його ледь чутно і відвела погляд, не в силах більше бачити це чуже обличчя. До горла підступив комок, їй довелося зробити зусилля, щоб продовжити. — Я зараз тебе пошлю, і тобі доведеться мене вдарити, ти дав слово.



Тала Тоцка

Відредаговано: 21.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись