Частина Перша. Обранець. Вступ.

Доброго вечора, дорогий мій і пристрасний читачу, сьогоднішню ніч ти ніколи не зможеш забути, бо вперше взяв до рук мою історію, яку я так люб’язно пропоную тобі роздивитись з усіх її сторін. Але попереджаю тебе мій чудовий прихильнику, що ця історія налякає тебе і я навіть не здивуюся, якщо ти не зможеш прочитати її до самого кінця, згидившись аспектів того життя, про яке я вирішив розповісти, проте – це твоя справа слідувати за мною, чи обрати іншу дорогу. І все ж, якщо ти дійдеш зі мною до самого кінця цієї розповіді, то обіцяю тобі, що і тоді ти будеш поставлений перед вибором по якому шляху ступати.

        Тож дорогий мій милий друже(надіюсь тепер я можу так тебе називати), ми починаємо наш шлях цією дорогою і маю тобі сказати, що тобі буде інколи бридко, боляче, а по декуди соромно і страшно. Не сумніваюся, що ти зібрався відкласти цю книгу, проте маю тебе попередити, що попри все вище згадане тобі буде так цікаво, як ще не було ніколи. Тому, що річ піде про людську душу, її ціну і вагу для людства. Якщо ти, мій благодійнику, хочеш знати, як занапастити чи спасти її, то не випускай цю книгу з рук ні при яких обставинах, бо хто ж його знає може в скорім часі я прийду до тебе і запропоную тобі зробити річ, що геть виходить з твоїх незмінних рамок. І тоді ти будеш приречений стати героєм моїх історій про злет і падіння людини.

        Хай вибачить мене мій вередливий шанувальник за форму, яку я обрав для моєї історії, але я не просто так почав особисто вести розповідь щоб це не виглядало як просто книга чи роман написаний письменником знічев’я, а як сповідь перед тобою незалежним суддею, так-так саме суддею, бачить Всевишній я обрав саме тебе бути моїм суддею і призначити мені покарання на яке я, впавши жертвою гордині, заслуговую. І маю прохання до тебе, не жаліти мене і не ховати очі стараючись уникнути своєї ролі, а призначити якомога жорсткіше покарання за всі мої злодіяння про які і піде мова у всьому нижче написаному. І найперше заклинаю тебе мій кате, не симпатизувати мені! Та годі вже! Я бачу як загорілись твої очі і як ти нетерпляче теребиш кутик сторінки стараючись чим швидше перейти до подій, тож я не буду стримувати тебе мій високий судде і надам слово першому з героїв мого роману розпочати свою сповідь. Пий, мій дорогий читачу, пий, це найміцніше вино і найдорожче, впивайся щасливцю, бо зараз тобі виливатимуть душу на сповіді яку я веду, пий її, висока бо витримка в цього вина!