Калі 21 століття

Глава 1

✴✴  ГЛАВА  1  ✴✴

   Ранок ще тільки починався. Несміливі сонячні промені лише починали пробиратися в кімнату. Ось вони не поспішаючи пройшлися по фото в гарних різьблених рамках,ніби роздивляючись їх.Перейшли на робочий стіл,що завалений купою конспектів,пробіглися по протилежній стіні і вперлися в розкладену канапу. Та варто було їм лише ніжно торкнутися довгих чорних вій, як білява красуня розплющила очі.

   Поглянувши на годинник в телефоні вона сонно потягнулася.

   -Нарешті! Привіт,офіційні канікули!Привіт, море,пісок,загорілі красені-рятувальники і моя мрія! Каталонія!

   Дівчина швиденько відкинула ковдру і попрямувала до ванної, по дорозі погладивши поважного сіамського кота,що примостився в кріслі біля дверей.

   -Серхі, ну що,готовий на місяць змінити місце проживання і хоча б спробувати знайти спільну мову з собакою Макара?

   Кіт,ніби розуміючи, статечно потягнувся,повернувся своєю філейною частиною та невдоволено зітхнув.

   -Ах ти ж цар!Інколи здається, що не ти живеш у моїй квартирі, а я в тебе.І більш того - зобов'язана в усьому коритися твоїй нахабній морді. Всміхнулася господиня та зайшла до ванної.

   -Ну, що, Лія, завтра ввечері ти вже будеш прогулюватися вулицями гарячої Іспанії.Готуйся, Каталонія.Це буде незабутньо! Білявка швидко прийняла контрастний душ, зібрала волосся у хвіст та вдоволено підморгнула зеленоокому відображенню в дзеркалі.

   Будильник на телефоні сповістив дев'яту ранку, коли Олівія вже вчетверте спробувала загнати свого улюбленця до переноски.Той, ніяк не хотів здаватися без бою.Тому у дівчини на руках вже красувалися декілька не глибоких, проте дуже неприємних, подряпин.

   -Ах ти ж, демон блакитноокий!Вкотре чортихалася в голос вона!-Та скільки ж можна з тобою боротися? Олівія взяла плед,що був накинутий на спинку крісла і знову почала наступати на сиама. Зрозумівши її план кіт почав відходити назад. Ще майже сорок хвилин і шиплячого та дуже незадоволеного кота вдалося таки витрясти з пледа в переноску.

   -Нарешті!Переможно видихнула вкрай зморена білявка.- Залишилось відвезти тебе, заскочити швиденько до “Макіавеллі” та збирати валізу. Вже й так не вкладаюся в графік.

   Кіт мовчав. Натомість зазвучав телефон,що всю баталію дівчини з хвостатим монстром мирно лежав на столі. “ Там, где не было солнца там будет рассвет!Так монотонно-там, где нас нет” виспівувала відома виконавиця.

   -Привіт, Міло!- Майже відразу відповіла дівчина.

   -Лія, ти не забула,що сьогодні найчарівніший день в нашому житті?Вже зібралася, подруго?Готова до моря, келихів та пристрасті? - мобільний тараторив аж занадто швидко тонким, емоційним дівчачим голосом.

   -Мілано, ти хоч встигаєш видихати?Засміялася Олівія. - У мене все ОК!Зараз завезу мого сіамського монстрика до Макара і мчатиму до тебе!Тому чекай.

   -Ой,Лія!Ну й шалена ти - користуєшся симпатією Макара до тебе.А на собаню його тобі начхати зовсім?Ти ж пам'ятаєш що минулого разу як Серхі гостював у твого Макара - Айку ледве припадок не схопив?! Немає на твого демона зоозахисників!Бідна все ж таки лаєчка!Дівчата весело розсміялися.

   -Добре, чекаю тебе за три годинки на нашому місці. Хоча з твоїм хвостатим, дай Боже, щоб хоч за п*ять звільнилася. Макару привіт!

   Олівія поклала телефон в сумку.Взяла переноску і вийшла з квартири.

   Вже за годину Лія з Макаром безрезультатно намагалися розтягти шиплячий і гавкітливий клубок,який  перекочувався з вітальні на кухню.

   -Айка,Фу!Неможна! Відпусти його негайно! симпатичний молодий хлопець,лише встигав вигукувати команди та прибирати руки,що б йому їх не відкусили!

   -Ну,Серхі!Облиш її!Ти ж кіт-а не бійцівська собака!Тим більше ти в гостях!Бідкалася Лія, намагаючись відтягти сіамського розбишаку.Проте останній тримався мертвою хваткою за загривок білосніжної самоїдської лайки. Айка в свою чергу несамовито трясла головою та клацала зубами. Вона то падала на спину, то гарчала і гавкала.Проте це не дуже -то допомагало здобути перемогу.

   Проте поки дівчина всима силами намагалася відірвати тварин один від одного, Макар дотягнувся до пляшки води,яка стояла на вікні і почав лити її прямо на ошалілих улюбленців. В одну секунду Айка заскавчала і ображено поглянувши на господаря вибігла з кухні. Серхі ж забився під кухонний куточок та лиш утробно нявчав з під нього.

   -Ось і все! Макар підморгнув гості. Поглянь, скільки разів ми вже пробували інші методи їх розборонити,а результативний тільки цей.

   -Макар,мені так не зручно залишати його тут!Це не кіт- скоріше  якийсь ураган Катріна! Постійно Айці від нього перепадає,хоч вона і господиня.Навіть не знаю,коли ти попросиш мене більше його не приносити на перетримку?- Дівчина розгублено поглянула на Макара.

   -Та облиш! - блакитні очі красеня світилися добротою- Ти що забула,що це лише першу добу так, а потім вони ж навіть спати будуть разом. Поки їжу ділити не почнуть.

   Хлопець підморгнув і лице його стало по дитячому ніжним та ще більш приємним. Високий, статечний, блакитноокий красень, з темно-коричневою шевелюрою. Макар- був мрією дівчат ще зі школи.А коли вступив до Університету на кафедру IT-технологій натовп його фанаток поповнився навіть декількома молодими викладачками.Та серце хллопця давно було віддане Олівії.Про це дівчина знала, але поки що не давала йому надію.

   -Ти як завжди- одна м'яка, добра і дуже красива подушка!Дівчина всміхнулася з полегшенням. За свого улюбленого кота вона могла не турбуватися- тут йому будуть створені,як завжди, найкомфортніші умови.

   -Подушка, на яку ти завжди можеш покластися-резонував господар квартири.-Може таки чаю чи кави для гарного настрою?

   -Ні, Макарчику!Дякую, проте мені потрібно бігти.Ще з Мілкою потрібно побачитися та обговорити наші плани на поїздку.Доречі, вона привіт тобі передавала.