Казки Кремезних гір. Казка 10. Скарби піратів

Розгадка

         Тільки-но перші промені ранкового сонечка зазирнули у віконце, цікаврики негайно підхопилися з ліжок, швиденько вмилися, взяли мапу і, навіть не поснідавши, щодуху наввипередки помчали в бік Глинистих пагорбів.

         Старий пугач Глум якраз щойно почав влаштовуватися на відпочинок в дуплі розлогого дуба, коли почув гучний тупіт і життєрадісні голоси. Розплющивши очі, він з цікавістю визирнув назовні і побачив пробігаючих повз цікавриків, які щось азартно обговорювали на ходу.

         - Зрозуміло, - добродушно пробурмотів Глум. - Якщо вже ці шибеники кудись поспішають, значить скоро в Дрімландії знову почнуться пригоди. Потрібно буде за ними крадькома простежити - як би чого не накоїли через свою невгамовну допитливість.

         Пугач голосно позіхнув, закрив очі і, вже засинаючи, додав:

         - Але це я зроблю потім, а зараз потрібно гарненько виспатися після нічної зміни...

         Тим часом Клайм з Брегоном прибігли прямо до будиночка дідуся Ватроля і з розгону увірвалися всередину. Але так як вони дуже поспішали, а кожен хотів бути першим, то одночасно вбігли в проріз двері і застрягли.

         Обернувшися на гомін, дідусь Ватроль глянув на цікавриків поверх окулярів і, знову зайнявшись якоюсь справою, суворо похитав головою:

         - Ну-ка, не галасуйте і не товпіться у дверях, а заходьте по одному... Що у вас там сталося рано-вранці?

         - Здрастуйте, дідусь Ватроль, - першим заквапився Брегон. - Нам дуже потрібно терміново заглянути в великий географічний атлас щоб перевірити... Ой!

Брегон з по дивом поглянув на свого приятеля, бо Клайм непомітно його вщипнув.

         - Що це ти скрикуєш, ніби тебе оса вжалила? - пробурчав дідусь Ватроль.

         - Саме так і було, - сказав Клайм, при цьому змовницьки підморгнувши приятелю. - Ми до вас бігли, і раптом на нас напали лісові оси! Ось одна з них тільки що і вжалила Брегона...

         - Можливо, потрібно йому компрес поставити на місце укусу, - захвилювався дідусь Ватроль. - Зараз я знайду ліки...

 - Ні-ні!  - вигукнув Брегон, сердито глянувши на друга. - Не потрібно ніяких ліків! У мене вже все пройшло... ось тільки... хіба що поставити компрес Клаймові на язик, а ще краще намазати його йодом!

         - Для чого б?! - здивувався дідусь. - Його ж оса за язик не кусала...

         - А шкода... - зітхнув Брегон.

         Клайм нетерпляче смикнув його за рукав і попросив дідуся Ватролля:

         - Нам би в географічний атлас зазирнути... ну, хоча б одним оком... дуже потрібно!

         - Що ж ви там сподіваєтеся знайти? - поцікавився дідусь Ватроль.

         Цікаврики на мить розгубилися, безпорадно перезирнулися і несміливо сказали:

         - Ми хочемо перевірити, чи правильно там все намальовано...

         - А ви що, великі знавці географії? - посміхнувся дідусь. - Або хочете якесь географічне відкриття зробити? Нумо, зізнавайтеся!

         Цікаврики зніяковіло опустили голови. Побачивши це, дідусь Ватроль підійшов до них і, ласкаво погладивши по голівках, сказав:

         - Гаразд, якщо вже вам так закортіло, йдіть до мого кабінету і подивіться атлас, тільки акуратно з ним! А у мене тут справи є деякі, так що не ображайтесь, що я з вами не йду...

         - Що ви, що ви, - зраділи цікаврики. - Ми і самі впораємося, не хвилюйтеся, дідусю!

         Вони швиденько шаснули в кабінет і щільно прикрили за собою товсті двері.

         - Ось як здорово все вийшло, - радісно заявив Брегон. - Тільки не зрозумію, навіщо ти мене вщипнув?

         - Щоб ти не встиг розповісти про нашу знахідку. А то ж якщо хтось дізнається про мапу, тоді це вже не буде нашим секретом...

         Клайм зняв з полиці велику товсту книгу, на корінці якої золотими літерами було написано "Географічний атлас Дрімландії", поклав її на стіл і розкрив навмання. Поруч він розгорнув карту і почав уважно порівнювати малюнки, щось заклопотано бурмочучи собі під ніс.

         Метушливо пританцьовуючи, Брегон заглядав то через ліве, то через праве плече Клайма. Він шумно сопів, чесався - йому так кортіло, що Брегон не міг встояти на місці. Йому вже ввижалися таємничі виблискуючі скарби піратів.

         - Ну що ти так довго колупаєшся?! - не витримала він. - Знайшов вже? Давай, я буду тобі допомагати.

         Клайм сердито відмахнувся:

         - Краще не пихкай у мене над вухом, тільки заважаєш. Краще займися чимось корисним ...

         Брегон неохоче відійшов в сторону і, щоб якось згаяти час, взявся розглядати старовинні картини, які були розвішані по стінах кабінету. Але при цьому він постійно озирався на Клайма, який, висунувши від старання кінчик язика, старанно водив пальцем по сторінках атласу.

         Через деякий час, коли Брегону вже стало здаватися, що з їх затії нічого не вийде, пролунав схвильований голос Клайма:



Сказочник

Відредаговано: 11.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись