Казки. наукові та чарівні

ВОЖДЬ — РОЗУМНА ГОЛОВА

 

Одного дня Зернятка вирішили пограти в індіанців.

— Підемо в яр! — запропонував Пустунчик. — Там такі зарості — справжні джунглі!

— В яру гарно, але це далеко, — заперечила Лапуня. — Хтозна кого можна там зустріти? До того ж, там така кропива — не пролізеш!

— Що тепер, лише на дитячому майданчику гратися? — засмутився Пустунчик. — Це ж нецікаво! Місця мало і все надто "цивілізовано", які вже там індіанці?

— Воїни нашого племені повинні самі визначати, де безпечні місця для ігор, де — ні, — сказав Розумник. — Непогано було б вислати розвідників у стан блідолицих!

— Я — слідопит Пильне Око, найкращій розвідник! — застрибав Пустунчик.

— А я — великий мисливець Рись М’яколапка! — вигадала Лапуня.

— Тоді я… — почав Розумник.

— Ти — вождь Розумна Голова! — сказав Пустунчик. — Тільки ти зможеш визначити, хто з нас кращий розвідник.

— Добре, чекаю вас на лавці біля кущів. То наш табір. Пройдіть весь стан блідолицих, відмічайте всі небезпеки, що чатують на нас, та доповісте мені. Гайда!

Пустунчик першим з бойовим кличем вилетів надвір. Лапуня йшла тихо-тихо, як годиться справжньому воїну з племені Рисі. Друзі розійшлися в різні боки.

Розумник сидів на лавці, спостерігав, як грається малеча у пісочниці, рахував, скільки "блідолицих" гуляє у дворі. Згодом до вождя приєдналися його воїни.

Пильне Око прибіг першим і доповів, що скрізь все безпечно. Лише у віддаленому кутку двору він помітив знайомого бездомного собаку Джека. Він мирний. З тими, хто його підгодовує, Джек товаришує, на інших теж не нападає, лише гавкає. А ще з краю двору є зарості жовтої акації та кропиви — кусаються дуже боляче!

Рись М’яколапка прийшла пізніше, поза кущами. Друзі помітили її, лише коли Лапуня торкнулася до них.

— Доповідай, що ти бачила, велика мисливице! — тоном вождя звелів Розумник.

— У пісочниці, де граються малі блідолиці, я дістала величезне скельце від пляшки, — почала М’яколапка. — Біля гаражів стирчить з-під землі велика іржава залізяка з гострим краєм. Треба її викопати, щоб хтось не перечепився! Машин у дворі мало, їдуть повільно, з цього боку небезпеки немає. Але я бачила здалеку тіні трьох бездомних "койотів". Треба триматися від них подалі, хтозна, що в них на думці! Біля сараїв хтось кинув драбину — оце справжня небезпека! Я чула, як двоє блідолицих хотіли влізти на дах та стрибнути звідти, а там досить високо та й драбина дуже хитка. Біля третього парадного з вікна вилетіла пластикова пляшка, могла впасти просто комусь на голову!

— Деякі блідолиці такі неохайні! — зітхнув Пустунчик. — Аж соромно за них!

— Скільки ти помітив небезпек, Пильне Око? — спитав вождь Розумна Голова.

— Дві... Три, якщо кропиву та шипи акації рахувати окремо.

— А ти, М’яколапка?

— Шість!

—Пильне Око, ти прийшов першим, але багато чого пропустив. Лапуня виграла. Зазвичай, дівчата більш обережні, але схильні перебільшувати небезпеку. Хлопці — навпаки, природні дослідники, але їхня хоробрість межує із легковажністю. Всім нам є чому вчитися, мої хоробрі червоношкірі воїни! Пам’ятайте, небезпека, яку ти вчасно помітив і зрозумів, вже не така страшна. Її значно легше оминути.

— О, Розумна Голова, ти — великий вождь! — сказали воїни племені.

Зернятка викопали страшну залізяку, щоб хтось з неуважних блідолицих не поранився нею. Потім друзі вигадали ще багато бойових завдань. Гратися в індіанців було дуже весело.

 



Эллин Крыж

Відредаговано: 27.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись