Кохання - це шоу?

3.2

І я вніс на наступний ранок кошти!

Думав, що вже ні в кого не буде шансів проти такої суми, що я отримав з квартири в центрі міста, двох майстерень, двох машин, одного пікапа й другого седана, купи станків та інструмента, земля під забудову в межах міста.

А сам повернувся в не добувану дачу, в якій покійний батько встиг звести цегляні стіни, дах, грубу та камін, провести електроенергію та постелити підлоги на першому та другому (мансардному) поверсі.

Було доволі прохолодно — я затопив камін, пішов дим в кімнату.

Довелося топити грубку, добре, що при житті батько заготовив дрова для грубки! Дуло з усіх дірок, бо ще не було поштукатурені стіни.

Але я, дурень, на наступний ранок, як продав обжиту квартиру, приніс в касу шоу гроші та вніс на Наталку!

І мерз, і не висипався від підкидування дров в грубу — а сам думав, що я скажу коли Наталка дасть згоду провести зі мною день, куди поведу її, що буду казати, що її серце прикипить до мого так, покохає до нестями.

Як я учився?

Не знаю, до шоу залишався тиждень, що пролетів миттєво. Мабуть, я не помітив бо вже здолав “екватор, був на третьому курсі, залишалося вчитися менше, ніж вже провчився, виходило, що на мене працювала моя репутація, що вже склалася. Але я не пам’ятаю ні лекцій, ні практичних, бо я жив в маренні, чи мрії, - уявляючи як замирає моє серце від розділеного щастя з Наталкою.

І я не дивився на те, що ніяких перспектив попереду, про те, що я залишаюся без будь-яких коштів!

Але я розумів, що то дурниця!

Так, вона забере собі ті колосальні кошти, але ж вони залишаються в одній родині! З наступної неділі я отримаю і кошти назад, і Наталку, а там зробимо ремонт...

Я не захотів в цю ніч топити грубку, не хотіло тхнути димом, - лежав під ковдрами та дивився на дерев’яні балки, що одного боку були покриті дошками підлоги, а з низу нічим, та мрія, який же ремонт можна було зробити, як ми з нею щасливо заживемо.

Велика дірка, залишена для сходів на другий поверх, давала холодне нічне весняне повітря, що йшло від практично відсутньої четвертої стіни на другому поверсі. Покійний батько будував дуже привабливий невеличкий будинок, з терасою на другому поверсі, що дозволяла відпочивати на відкритому поверсі влітку, що й виходила на північно-східний бік. Я пригадав ту книжку, що я купив, і за якою він будував, і від млосної мрії, про дуже зручний будинок на двох, заснув.

Я на дворі все більш ставало прохолодніше, спочатку гаряча груба не давала заснути, і тільки приємні мрійливі очікування дали можливість заснути, - і ось вже руки під ковдрою.

І вже я прокинувся, що груба охолола — я вже з головою пірнув під ковдру.

Прокинувся в 5 ранку від холоду, що не дозволяв спати. На дворі розвиднилося, весна, так тепло в день, і так холодно вночі! Але нічого! Головне, що сьогодні відбудеться шоу, що буде показано по місцевому телеканалу!

Прогрес все більш і більш приходив в наше життя — в нас була FM радіостанція, з’явився свій міський телеканал. Шкода, що у мене є телевізор, але немає антени, як не було й радіоприймача в FM діапазоні, тільки в КВ, ДВ та інших хвилях, що було “стариковські”. Та й то дрібниці — головне, що я сам особисто буду приймати участь!

Розтопив грубку, приготував їжу, нагрів воду, помився, від єдиної розетки я погладив штани імпортною праскою, гордістю покійних батьків, що могли дозволити таке. До речі, телевізор у нас був також імпортний! Покійних батько вважав нас родиною заможною, й за це я вдячний, бо одяг для свята я не купляв, одягнув костюм трійку. Так, я мав костюм трійку! Я не хотів, батько наполіг, а купивши я його дуже полюбив, бо бачив заздрісні погляди однолітків — не студент, а бізнесмен!

В той день я поїхав в місто не на велосипеді — а рейсовим автобусом, навіть ніс задер, що така заможна людина на сьогодні я був.

В місті якось дощило, накрапав мілкий дощ, що змушувало десь до обіднього шоу переховуватися. Друге, що мене трішки засмутило, після вранішнього холоду. Як же було важко переховуватися від дощику та зберігати горду поставу!

Я таки дочекався початку шоу, і одразу довелося боротися з бажанням спати, бо я вперше за день потрапив в тепло, що відчутно розморювало. Та ще й дощ потеплів, виходячи на вулицю в перерви я бачив як почало парувати в повітрі теплим туманом. Навіть бажання вийти на прохолодне зовні не допомагало — і там потепліло.

Я боровся зі сном як міг, навіть часте серцебиття не відганяло його. Дивне відчуття, і спати дуже хотілося, і хотіло почути Наталки “так”.



Дукат.

Відредаговано: 21.11.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись