Кохання до кумира

Розділ 3

 Пройшло два дні, але Макс так і не подзвонив. Я декілька разів дзвонила йому, але абонент був недоступний. Я заспокоювала себе тим, що він зайнятий і обов’язково подзвонить. Але тривожність все одно була. На четвертий день надія обірвалася. Це була лише гра для нього, щоб добре провести час, як я не зрозуміла це раніше. Лише накручувала себе, що дійсно сподобалася йому. Ночами не спала, і думала як я на нього повелася. Я ж знала хто він. Тим більше ми не підходимо один одному. Хто він, а хто я. Як небо і земля. Думати про нього вже було неможливо. А ще цей безглуздий малюнок нагадував мені про нього. Я хотіла його спалити, але Каріна порадила відправити цей малюнок йому. Нехай знає, як він розбиває серця дівчатам і робить їм боляче. Відправивши малюнок в готель, я вирішила назавжди забути останні декілька днів.  

*****  

Готель. Кімната Максима. Чотири дні назад.  

— Марк, біля неї я відчуваю себе зовсім по-іншому. Я не розумію. Я не здатний кохати. Це не для мене. Мені подобається свобода і дівчата. Але коли бачу їх, втрачаю розум. Я сам не свій, і починаю говорити не своїми словами. І вперше, не можу з тим нічого зробити. Але воно мені не потрібне.  
Максим ходив по кімнаті, з одного кінця в другий.  

— Макс, це твоє серце відчуває. Твій мозок заперечує, бо ти щось там собі запрограмував. А душа хоче кохання.  

— Якого кохання? — підвищив голос Макс.  


— Людського, і з тим нічого не вдієш.  

— Ми через тиждень їдемо, і що пропонуєш брати її з собою чи зустрічатися на відстані?  


Вперше в житті, він відчув щось інше до дівчини, і він не розумів, що з цим має робити. Він не може відмовитися від всього. Але Вероніка змусила його серце битися скоріше та побачити в ній ту дівчину, яку можна тільки цілувати, тому що цього вистачає. Макс згадав образ обличчя на тій картині, де відображувалася її душа. Йому була нестерпна думка про те, що колись він зробить її боляче. Він знає себе. Люди не змінюються. Вона ангел. Їй не потрібно такої тварини як він.  

— Марк, вона варта кращого. Я не дам їй того, чого вона прагне.  

— Макс, я тебе не впізнаю. Я ніколи від тебе такого не чув. Невже не всі дівчата шлюхи?  


— Вона зовсім інша.  

— Так, треба викликати швидку, — істерично засміявся Марк.  


— Пішов ти. Друг називається.  

— А що мені ще сказати. Несеш  фігню. Не здатен він кохати й тому подібне. Ти  боїшся. Ти навіть собі не признаєшся в тому. Одне  тобі скажу, не програв свій шанс.  


— Якби я не хотів, але я не можу бути з нею. Провівши з Веронікою лише два дні, і як це далеко зайшло. Треба зупинитися, бо потім буде гірше. Можливо, пройде час і я буду жаліти про свій вибір, але так буде краще. Для неї. Я не зможу зробити її щасливою. 

— Я здаюсь. Залишаю тебе наодинці. Твій вибір.  


Макс стояв і дивився в вікно, згадуючи їх першу зустріч на сцені.  

— Вибач маленька моя, але так буде краще.  

З цими словами, Макм пообіцяв собі, що ніколи більше не буде її згадувати.  

Так пройшло чотири дні. Він спеціально працював до упору, щоб увечері прийти в готель і зразу заснути. Йому здавалося, що все можна скоро забути. Але все не так просто. В телефоні він побачив фотографію з Веронікою, яку забув видалити. Це була фотографія в день їхнього знайомства. Він зрозумів, що сумує за нею. Це почуття, яка народилося в його серці, неможливо забути. Яке за декілька днів залишило печатку в його житті назавжди.  

Він почув стук у двері.  

— Відкрито, — крикнув Макс.  

— Пробачте. Вам посилка.  


— Я нічого не замовляв. Хоча, це напевно подарунок він моїх фанаток. Дякую. — Макс усміхнувся. 

— Напевно мій портрет. Вони такі милі.  


Макс положив картину на диван,  і відкрив її. Він зразу зрозумів від кого подарунок. Аж серце йокнуло. І внизу написана всього одна фраза:  

“Спогади завжди з нами» 

— Ніка, що ж ти робиш зі мною. Він сів на диван, і збирався зрозуміти, що робити далі.  


Я лежала на ліжку і дивилася на стелю. Сил плакати вже більше не було. Мені потрібно було відірватися. Я набрала номер Каріни. 

— Давай збирався і поїхали в Fachion. Хватить плакати через ідіотів. Твій поїхав не знати куди, інший дурень взагалі мене покинув. Що у Львові хлопців мало.  

— Поїхали, а то голова скоро трісне від тих думок.  


Ми зібралися і поїхали в клуб. Текіла йшла як вода. Після випитої пляшки, ми зрозуміли, що нам мало і перешли на віскі.  

— Макс так і не дзвонив?  

— Ні, я не хочу про це говорити. А Свят?  


— Навіть не подзвонив як доїхав. Я йому дзвонила декілька разів, але він не брав трубки. Мені потрібно все забути і жити дальше. Ми розійшлися і крапка. Тобі теж потрібно забути ці декілька днів. Каріна одним махом випила стакан віскі.  

— А знаєш ти права. Зараз піду і знімлю собі хлопця, і буду цілу ніч забувати Макса Вірного.  


— Ти? Хлопця? Секс на одну ніч? — Каріна голосно засміялася.  

— Хоть раз в житті, потрібно піти проти правил, а ти сиди та дивися, як я буду спокушати цього милого хлопця, — показавши пальцем на чорнявого хлопця, який сидів за барною стійкою.  


— Ну давай подруга, удачі.  

Я поправила волосся, припідняла груди і сіла біля нього. Відкритий виріз не залишиться без уваги, ну якщо він не гей. Він подивився на мене і усміхнувся.  

— Привіт красотка.  
Я відчула його руку на своїй спині. Він заказав маргариту, але не дочекавшись повів мене на танцпол.  

— Вона зайнята. Відвали від неї.  

— Не зрозуміла, і яким я зайнята? 


 Я обернулася і побачила Макса.  

— Твою мать... Макс, відвали, — я штовхаю його, беру незнайомця за руку і веду його на танцпол.  

— Сонце, а це хто?  


— Не звертай уваги. Це мій, типу колишній.  

Макс наздоганяє нас, бере незнайомця за плечі.  

— Я не зрозуміло пояснив. Пішов звідси.  

Максштовхає його, хватає мене за руку і виводить на вулицю.  

— Відпусти мене, — я вириваюся, але його рука міцно тримала мене.  

— Ніка, що з тобою? Це хто такий? 

Його очі горіли від злості.  

— А тобі не все одно. Роблю, що хочу. І взагалі-то ти мені помішав, — огризнулася я.  

— Помішав? Та якби не я, він би трахнув тебе біля туалету,— його руки стиснулися в кулак.  


— І я б була щаслива. Давай, ми не будемо нічого виясняти. Все ясно як білий день. Ти мене покинув та нічого не пояснив. А зараз звідкись появляєшся і поводишся як ревнивий чоловік. В тебе був час мені подзвонити, але ти цього не зробив.  Дай мені спокій.  

На очі виступили сльози, але я їх скоро витерла, щоб він не замітив як мені боляче. Я різко розвернувся і ледве встояла на ногах.  

— Щось забагато випила, — пробурмотіла собі під ніс.  

— Так, на сьогодні вистачить. Поговоримо, коли ти будеш твереза. Ми їдемо додому, — крикнув Макс.  


— Ти мені не потрібний. Йди туди, там де був весь час. Я про тебе нічого не хочу чути. До побачення.  

— Привіт, Максе, — появилася Каріна.  


— Нарешті ти помітила, що мене немає. Їдемо додому. Вистачить цих танців.  

— Я відвезу вас, — вмішався Макс.  


— Ні!!! Я з ним поїду.  

— Ти можеш заспокоїтися і сісти в машину. Поводишся як капризна дівчинка.  


Не встигла  йому відповісти, як він бере мене на руки і садить в машину. Я зрозуміла, що говорити щось толку немає, тільки під ніс  собі бурмотіла як я його ненавиджу.  

Я проснулася від сильної болі в голові. Відкривши очі, я зрозуміла, що вдома. Як  сюди потрапила ще не можу пригадати.  

— Я більше ніколи не буду пити. Що ж було вчора?  

Я піднялася, тримаючи руку на голові. Макс.... В голові почали проскакувати кадри з вчорашньої ночі. Що він там робив, що хотів від мене? Я спробувала згадати, що відбувалося вчора, але не змогла скласти все в один пазл. Душ і кофеїн надасть можливість щось згадати. В маревному стані я пішла на кухню.  

— Добрий ранок, — ззаду почувся чийсь голос.  

Я так перелякалась, що  кава посипалася на підлогу і закричала на все горло. Біля дверей стояв Макс.  

— Що ти тут робиш?  

— А ти як думаєш, що в такому стані ти б прийшла сама додому. Ти хоть пам’ятаєш, що ти вчора виробляла? А цей хлопець.  

Макс стиснув зуби. Коли я побачив це, мене взяла така злість. Я хотів роздерти його на місці.  

Вчорашні кадри займають своє місце в голові. Я почала збирати каву, щоб Макс не бачив, як я почервоніла.  

— І навіщо ти так напилася і клеїлася до всіх? — Макс сів на крісло.  

— А тобі не все одно. Ти дав мені зрозуміти, що нічого не хочеш. А я хотіла відволіктися і провести гарний вечір, а можливо і гарну ніч, а ти прийшов і зіпсував.  


— Вероніка, не зли мене. Хотя..... Я сумніваюся, що ти б з ним переспала,— він усміхнувся.  

— Ти мене погано знаєш.  


Я відвернулася і продовжувала робити каву. Я  розумію, що б ніколи не переспала з тим хлопцем. Дальше поцілунку нікуди б не зайшло. Мені хотілося позлити Макса.  

— Цей хлопець був дуже милий.  Він так ніжно торкався мене. Мм ммм....— я застогнала. Тут я почула кроки Макса, і його дихання на своїй шиї.  

— Ти мене відшила на першій зустрічі, так що я впевнений, що між вами нічого б не було. А то, що ти зараз говориш, мене мало цікавить, — прошепотів на вухо Макс.  


Самовпевнений кретин. Він різко повернув мене до себе, і кава знову посипалася на підлогу. Я дивилася на нього, затримавши подих. По тілу пробіглися знайомі мурашки, внизу живота стислось  до болю. Голова закрутилася так, ніби я каталася на каруселі години дві.  

— Шо ти зі мною робиш?  
Прошепотів Макс мені в губи. Він провів рукою по моїй шиї і підняв під борідок.  

— Мені не приємна думка, що ти буде з кимось другим. Я хочу, щоб ти була тільки моєю. Моєю. Розумієш? Тільки я хочу торкатися до тебе і цілувати. Тільки я. І ніхто інший.  

Його губи доторкнутися моїх губ. Він підняв мене і посадив на стіл. Наші губи страстно перепліталися один з одним. Ми не могли відірватися один з одним. Всі ці почуття, які ми ховали один від одного, вирвалися назовні. Його руки блукали по моєму тілу. Я відкинула голову назад і застогнала. Макс різко зняв з мене футболку, цілуючи мої плечі, спускаючись нижче до грудей. Я була не в силах його зупинити. Я хотіла його. Навіть більше чим він сам. Макс підійняв мою ногу, і прижався сильніше. Я горіла бажання його получити , і мені було наплювати як зараз перед ним виглядаю. Макс знову доторкнувся моїх губ. Але на цей раз легко та ніжно. Але тут роздався дзвінок у двері.  

— Блін, це хто? — розчаровано запитала я.  

— Це напевно їжу принесли. Я замовляв годину тому. Не хотячи, відірвався від мене, Макс пішов відкривати двері. Я в цей момент побігла в душ. Вода легко стікала по моєму тілу. Що це було? Якби не дзвінок у двері, ми б зайнялися сексом на кухонному столі. Що це означає? Вчора він приїхав за мною, ніч провів в мене у квартирі. Я не розумію його. Він дійсно, щось відчуває до мене, чи це  якась тупа гра. Я ніколи не відчувала такого потягу до чоловіка. Я кохаю його. І зараз мені потрібно не відпустити його. Не дозволити піти.  


— Той, хто придумав душ, золота людина. Він повинен бути в раю.  

Я вийшла з ванни в атласному білому халатику, який ледве прикривав попу.  

— Ти дуже сексуальна.  

Макс підійшов до мене і поцілував.  

— Але зараз ми будемо їсти. А то я дуже голодний. 

— Суші? — здивовано запиталася я.  


— Так. Я люблю японську кухню. А тобі не подобається?  

— Мені також подобається.  


Ми сіли за стіл і почали їсти. Через десять хвилин я запитала: 

— Макс, а можна запитання?  

— Здогадуюся про, що буде мова.  

Макс відклав в сторону палички, і відкинувся на крісло.  

— Чому ти мені не подзвонив?  

— Вероніка, — Макс зробив глибокий вдох. Я повинен був дати тобі спокій. Тому, що я не дуже добра людина. Коли моєму двоюрідному брату зрадила дівчина, він мало не покінчив життя самогубством. То, що я пережив разом з ним, навіть в страшному сні важко уявити. І після того я почав їм мстити, замість брата. Я трахав їх, а потім викидував як не потрібну ляльку. Ти навіть уявити собі не можеш, на що вони були згодні, лише для того, щоб я був задоволений. І їм це подобалося. І ніхто мені не відмовляв, що б  їм не запропонував. Повір мені це був не тільки  секс. Коли нас доля звела вперше, я знав, що зроблю з тобою, те що зі всіма. Але під кінець вечора,  зрозумів, що ти не така. Мені вперше хотілося спілкуватися з дівчиною. Я більше нічого не хотів. Мені було спокійно та легко. Але я повинен був перевірити. Після того, як ти мене легко послала і поїхала додому, мені знесло кришу. Я не думав, що такі дівчата існують. І тому  вирішив діяти. Але після нашої вечері, я зрозумів, що не заслуговують тебе. Тому що, я чудовисько, яке знущається з дівчат. Тобі не потрібний такий як я. Думка про те, що колись тобі зроблю боляче, нестерпна. Я не переживу такого. Тому, що  не знаю, що таке відносини і кохання. І я вирішив, що краще не починати нічого. Але моє рішення, на мої почуття не вплинуло. Я не міг тебе забути. Останні дні, я працював, як кінь, щоб прийти додому і зразу лягти спати, і не думати про тебе. Я думав, що зможу. Я завжди контролював себе. Але не в цьому випадку. Коли я отримав твою картину, я загубив себе. Я відчував себе таким безпорадний. Моє серце кричало: «Вона потрібна тобі». І я пішов прогулятися і подумати, як мені поступити. І в цей момент я побачив тебе біля клубу. Я хотів з тобою поговорити, а тут цей кретин. Я не міг дивитися як він лапає тебе. А ти напилася і клеїлася до нього.  

— Достатньо. 

Я встала і сіла йому на коліна.  
— Давай я буду сама вирішувати хто мені потрібний. Ти не бійся. Відпусти себе і дай волю своїм почуттям. І ти побачиш, буде не так погано, як ти собі уявляєш. 

— Ти в мені впевнена більше, чим я в собі.  


— Я бачу перед собою не тільки картинку, а і душу твою. 

— Маленька моя. Пробач мені, — він почав цілувати мої щоки, очі, губи.  


Від цих слів моє серце затрепетало від щастя.  

— Вероніка, і ще одне. Ти готова кинути все і поїхати зі мною?  

Я подивилася на нього і закричала: 

— Так! Так! Так!  



Shelti

Відредаговано: 13.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись