Кохання кольору лаванди

Знайомство

Я глибоко вдихнула повітря і підійшла в центр класу. 
— Усім привіт, мене звати Ніка. І я тільки вчора переїхала у це містечко.
— Розкажи щось про себе. Чим ти цікавишся? Чи є в тебе брати, сестри?- спитала мене Наталія Дмитрівна.
Я дуже сильно розгубилася,не знала,що саме відповісти. Я відчула як червоніють мої щоки, а усі погляди в класі спрямовані на мене. 
—Ну, я цікавлюсь літературою. Також люблю дивитись фільми і серіали. У своїй старій школі я була редактором газети,а також допомогала з постановками концертів. У мене немає рідних братів і сестер,проте зараз я живу зі своїми кузенами.
—Ну це дуже добре, що ти брала таку активну участь в своїй минулій школі. Думаю, що в нашій ти також такою будеш. До речі,- вчителька звернулась до учнів- цього року вас чекає постановка п'єси. Тож готуйтесь.
Для мене стало дивно,що усі почали сміятись. Я ж, навпаки, була дуже рада,бо і сама колись постійно брала участь.
— Ніко, ти можеш сісти за свою парту. Я надіюсь, що ти захочеш записатись в наш театральний гурток. Підійдеш до мене після уроку.- я кивнула,а вона мені усміхнулась. 
Я сіла на свою парту і Ася тут же нахилилась до мене.
—Правда вона крута?Її тут усі люблять. До речі, я теж ходжу в цей гурток.
—О,справді? То у мене вже більше причин туди записатись.
Я усміхнулась, все не так погано як я думала. Урок літератури був дуже цікавий і швидко пройшов. Після уроку я підійшла до Наталії Дмитрівної і дізналась більше про гурток. Вона дала мені заповнити анкету, і сказала принести її на наступний урок. Після розмови з вчителькою я підійшла до своєї парти, зібрала всі речі в рюкзак і з Асею вийшла з кабінету. Наступним уроком була біологія, яку я завжди любила. Анатолій Іванович, так звали нашого вчителя, виявився дуже цікавим. На вигляд, йому було близько тридцяти і він завжди розказував якійсь історії з експедиції, яку він провів того літа. 
—Ех, він такий гарний- почала захопливо розповідати Ася коли ми йшли в їдальню- шкода,що він одружений. А ще в нього є маленький синочок. Ну і живе він не далеко від мене. 
— Асю,ну він же старший, і ще й вчитель. Тобі ж тільки шістнадцять!
—Та я знаю, але хіба ж погано трішки помріяти. І якщо чесно,то я вже давно закохана в іншого хлопця.
— І в кого це?
— Розкажу колись. Може іншим разом.- ясно,отже Ася мені не довіряє. Але ж ми знайомі тільки день. Я б теж напевно нічого їй ще не розказувала.
— Ну скажи хоча б чи він з нашого класу?- я одразу ж подумала,що це Марк, але я так не хотіла,щоб це справді був він. Я дещо затримала дихання,а серце в грудях почало швидко стукати.
— Так, він з нашого класу. Він дуже красивий, розумний,а ще сміливий. Колись на вечірці він захистив мене від одного хлопця з паралельного класу,- Ася так замріяно говорила,що я дійсно повірила,що це Марк,- Але ми не можемо бути разом. Мені здається,що я йому байдужа. Та й у нього є дівчина. Ой, наша черга прийшла,що ти будеш брати?
Я взяла піднос ,поставила собі сендвіч з індичкою та овочами і апельсиновий сік. Ми сіли двоє за столик і почали їсти свою їжу. Ася відкусила добрий шматок круасану,коли біля нас раптом з'явилась ще одна дівчина.
—Ася, привіт!- заверещала дівчина і кинулася обійматись.
—Привіт, Лізо! Ти коли приїхала, тебе ж не було на ранкових уроках. 
— Та ми сьогодні зранку з батьками тільки повернулись. Я не встигла на уроки. Ой,а це хто?- вона допитливо подивилась на мене.
—Це Ніка. Вона у нас новенька. Ми сьогодні зранку познайомились. А ще у нас шкафчики по сусідству.
—Привіт- сказала я.
—Привіт. Ну що ж, Асю, рада,що в тебе з'явилась подруга. Я піду до Саші. Він вже зачекався напевно.
—Рада була бачити тебе, Лізо!- сказала Ася і та швидко кивнула, розвернулась і  попрямувала в сторону компанії Соні. 
— Що вона мала на увазі,коли казала за подругу?- спитала я. Мені стало цікаво,чому ж з Асею ніхто не сидів чи чому вона заговорила саме зі мною? Ася не виглядає на дівчину,у якої б не було друзів чи хлопця.
—Колись ми були найкращими подругами ,але зараз вона зустрічається з Сашею,- Ася з біллю в очах подивилась в їхню сторону. І тут я задумалась,а може їй подобається не Марк,а хтось інший. Наприклад, Саша? Було в цій історії дуже багато питань. Ася вирішила не розповідати мені і ми мовчки закінчили обідати. Потім була ще математика, англійська і фізика. Нарешті перший день закінчився. Усі в класі почали збиратись, коли один хлопець на весь кабінет спитав:
—Чуєш Сонька, я чув,що новенька твоя кузина і вона тепер живе з вами. Ви тепер і батьків ділите,і кімнату напевно. Невже будете і Марка ділити? 
Весь клас засміявся.
—Коля, заткнись! Вона мені НІХТО! І вона має свою кімнату. Мої батьки її ненавидять. Ну а Марк кохає тільки мене, ти ж подивись на неї. 
Усі одразу ж подивились на мене. Я кинула погляд на Асю і вона кивнула головою в сторону виходу. Ми швидко вийшли надвір. 
—Вона справді твоя сестра? 
—Так.
—Ой,мої батьки вже приїхали я побіжу. Пообіцяй,що ти завтра мені все розкажеш.
—Обіцяю.
—Ну добре. Бувай, Ніко!
—Бувай, Асю.
Я спустилась сходинками і побачила,що нашого водія ще немає. Ззаду було чути регіт Соні,тому я вирішила, що не буду чекати і піду пішки. Я йшла повільно,обдумуючи сьогоднішній день. "Вона мені НІХТО!","Подивися на неї!"- постійно повторюються в голові слова Соні. Я завжди так хотіла мати сестру, щоб поговорити вночі про хлопців, розповісти про перший поцілунок, погортати журнали, дивитись разом фільми. Ну чому я не можу бути щасливою? Чому все так? Я зайшла в дім і побачила,що всі вже сидять за столом. 
—На наступний раз,коли вирішиш йти пішки, попередь будь ласка Соню, або водія,щоб тебе не чекали.- різко сказала до мене тітка.
—Вибачте, але я думала,що Соня бачила,як я йшла.
—Я тобі не нянька,щоб за тобою слідкувати- я побачила єхидну посмішку на обличчі Соні і зрозуміла,що вона це спеціально. Я більш ніж впевнена,що вона бачила, як я пішла.
—Хватить вже. Сідай їсти!
—Дякую, тітко,але я не хочу.
— Ну тоді йди до себе. Вже голова від тебе болить.
Я піднялась до своєї кімнати, переодягнулась в майку і шорти і лягла в ліжко. Зі своєї тумбочки я витягнула книжку і почала читати. Я раз за разом гортала сторінки, але усі мої думки повертались до сьогоднішнього дня, до знайомства.



Ксана Рейлі

Відредаговано: 31.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись