Кохання кольору лаванди

Складний вибір

Вже пройшло близько місяця відтоді, як ми поговорили з Марком і я ще досі не змогла зробити свій вибір. Він намагався зв'язатися зі мною і декілька раз дзвонив, але я сказала,що мені потрібно набагато більше часу. Також я повністю відмінила наші вечірні зустрічі і жодного разу не прийшла біля озера. Не знаю, можливо я перебільшую, але це здається таким неправильним ділити Марка з Сонею, незважаючи на те, як сильно я за ним сумую. Всі мої спроби поговорити з сестрою були просто марні. Вона взагалі не слухала мене, а коли я сказала,що здається закохалася в одного хлопця і чи не могла б вона поговорити зі мною по-дівочому, то вона просто засміялась і сказала,що мені тут нічого не світить. Вже сьогодні перший день зими і на вулиці намело трохи снігу. Якби я не любила тепло і запах квіти, але все-таки зима - моя улюблена пора року. Мені так подобається прогулюватись під прохолодним повітрям і відчувати як під взуттям скрипить сніг, а ще коли падають сніжинки усе навкруги робиться ніби казково. Мені зовсім не віриться,що то вже грудень і скоро закінчиться перший семестр. Деякі вчителі вже попередили,що з цього тижня починаються контрольні роботи і щоб всі здавали свої недоробки. На даний час, ми з Вікою найкращі подруги. Інколи я помічаю Асю, коли вона сидить в Назара на колінах, чи коли сміється зі всією їхньою компанією. Деколи я справді шкодую, що наша дружба так швидко закінчилась, хоча думала,що вона буде дуже міцною, але Віка настільки хороша,що повністю замінила мені і подругу, і сестру. 
— Подай мені, будь ласка, ложечку,- звернулась до мене Віка.
Майже кожного вечора або я приходжу до неї, або вона до мене. Ми дивимось фільми, обговорюємо різні теми, їмо морозиво( так,як сьогодні) або об'їдаємось чіпсами і поп-корном. Віка справді стала для мене тою подругою, яку я завжди хотіла. Так, як сьогодні субота, то я залишилась в неї ночувати. Моя тітка дуже поважає їхню сім'ю, тому без вагань відпускає мене, а також дозволяє Віці ночувати в мене. Кімната подруги рожевого кольору з великим білим ліжком і додатковими меблями, а також збоку величезна гардеробна. Це дуже нагадує мені мою стару кімнату і саме тому мені тут так затишно. За цей час ніхто не помітив моєї тату, адже я постійно одягаю светри, або кофточки. Батько Віки помітив її тату десь через три тижні, коли вона її зробила. Спочатку він був сильно незадоволений і між ними відбулась серйозна суперечка, але насправді він дуже сильно її любить,тому йому не лишилось нічого, щоб змиритись.
— Ти взяла ванільне морозиво?
— Так, твоє улюблене. Ну і собі шоколадне.
— Що ми будемо сьогодні дивитись?
— Навіть не знаю. Мені здається ми за цей місяць передивились всі мелодрами і комедії, які тільки можна було б.
— Як щодо якогось серіалу?
— І знову заснути на двадцятій хвилині.
— Добре,- погодилась я,- У мене є пропозиція двох розвиток подій. Перше: включаємо якусь спокійну музику і розмовляємо або друге: клубна музика і танці.
— А як щодо двох варіантів,- Віка широко посміхнулась,- Спочатку розмовляємо, а потім танцюємо. 
— Домовились,- сказала я і засунула добру ложку морозива собі в рот.
— І щоб нам було потім веселіше в мене тут є схована пляшечка червоного вина.
— А якщо батьки зайдуть?
— Уф, ну я ж тобі казала. Вони пішли на день народження татового друга і будуть дуже довго. Тому все чисто.
Ми хоч і не часто випиваємо, але так, як нам вже майже сімнадцять, то інколи собі позволяємо. Люблю я Віку за цю її відвертість. Хоча ми і зараз дуже близькі, але я ще не наважилась розповідати їй про Марка, хоча і намагалась декілька раз.
— Про що будемо говорити,- відірвала мене від думок Віка.
— Про хлопців,- впевнено сказала я.
— Добре. Тоді ти перша,- швидко викрутилась Віка і почала їсти своє морозиво.
— Ах, ти хитрюга. Ну гаразд. Коли я навчалась в своїй старій школі в мене був хлопець Максим. Він був дуже розумний і ми вчились в паралельних класах. Так ,як він жив недалеко від нас, то ми були з ним знайомі з самого дитинства. Він мені подобався ,дійсно подобався, але я не можу сказати, що була закохана. Ми деколи ходили в кіно, кафе, на прогулянки. Інколи цілувались, але це було так просто. Я навіть нічого не відчувала. Потім коли у мене вже померли батьки і він дізнався, що я переїжджаю в інше місто, то просто кинув мене,- я відчула як на очі підступили сльози. 
— Ой, бідненька,- почала мене заспокоювати Віка,- Він тебе зовсім не вартий.
— Я знаю. Але це все одно образливо. Можливо, якби я його кинула,то все було б інакше. Я справді декілька раз намагалася ,але не хотіла його образити. А він навіть не потурбувався про мої почуття. Просто сказав, що він не розуміє стосунків на відстані, а також, що я йому вже не подобаюсь. Тоді я трішки посварилась з ним і так ми більше і не підтримували зв'язок. 
— От, козел! Як він взагалі міг кинути таку дівчину, як ти! Та хлопці мають пісок цілувати по якому ти ходиш.
— Віко, зараз сніг,- я засміялась.
— Яка різниця! Він не мав права так чинити з тобою.
— Добре, тепер твоя черга.
— А що розповідати? Я навіть ні з ким не зустрічалась.
— Серйозно?- я не могла в це повірити. Віка була приголомшливою блондинкою з зеленими очима і неймовірною фігурою. - Але чому? Ти ж така неймовірна!
— Мені важко довіритись людям.
— Ну але ж хтось тобі подобався.
— Я не казала,що не закохана, а просто, що ні з ким не зустрічалась.
— Ну і хто він? Той в кого ти закохана?
— Ем...це,- я помітила, як в неї почервоніли щоки,- Це Діма.
— Що?- я здивовано подивилась на неї, і в мене ледь ложка з морозивом не впала,- Діма? Так він ж ніби по Соні сохне.
— Я знаю. 
— Розкажи мені все,- я взяла її за руку,- Ти можеш мені довіряти.
— Як я і казала раніше, то наші матері були дуже близькими подругами. Діма завжди приходив до мене гратись, а я ходила до нього. Ми були дуже хорошими друзями, але він завжди був для мене більше ніж просто друг. Я могла йому розповісти про будь-які дурні проблеми, а він завжди мене підтримував. І ось в дев'ятому класі на одній з вечірок я наважилась зізнатись йому в своїх почуттях. Коли я сказала,що більш ніж впевнена, що закохана в нього, то він просто подумав, що я жартую і відповів, що я нічого більше ніж сестра. Я тоді сильно образилась і довго плакала. Почала уникати його і навіть не хотіла бачити. Напевно Діма тоді і зрозумів, що я говорила правду про свої почуття, тому одного вечора прийшов до мене і почав заспокоювати мене. Він сказав,що я йому дуже близький друг, а зараз в нього є дівчина, в яку він дійсно закоханий. Мені було настільки боляче.
— Я не знала,що все було так серйозно,- я обійняла Віку і відчула, що мушу її підтримати.
— Але це ще не все. Я хотіла дізнатись хто вона. Хто та дівчина ,яка змогла зробити з мого доброго і хорошого Діми таким поганим хлопцем. Я почала здогадуватись ,що це Соня, тому що декілька раз бачила, як вони гуляли. Але для мене це було дуже дивно. Ну ти ж знаєш її. Тоді я пішла до своєї сусідки Іри.
— Чекай, Іра? Щось знайоме. Це ж та що...,- Віка кивнула.
— Так. Це та, що переписувалась з Асею. Я знала,що вони ходять разом на танці. Тому попросила їй написати Асі, чи та знає щось про Соню. Ну ти знаєш, що з того вийшло. 
— Тобто це ти посварила Соню і Асю? 
— Так, і мені дуже соромно за це. Я не думала, що так вийде. Просто я була сильно закохана. Діма одразу ж зрозумів, що це я. Він сильно розлютився, бо саме через це вони і розійшлись. Тоді він сказав, що нашій дружбі кінець. Ось таке от закінчення.
— Добре, а як тоді вийшло так, що ти опинилась в їхній компанії? Подружилась з Сонею?
— Ми були разом з батьками на прийомі і Соня сама заговорила зі мною. В принципі вона не мала з ким дружити, а мені це було лише на руку. Я хотіла помститись Дімі за те,що зробив мені так боляче. І, знаєш, мені це вдалося. Уяви, як йому було бачити колишню найкращу подругу і колишню дівчину в одній компанії з іншими хлопцями. Але, якщо чесно, то мені дуже соромно за свої вчинки. Це було так по-дурному і по-дитячому. 
— Не хвилюйся, я не буду тебе засуджувати. Я тебе розумію.
— Але це було все так неправильно. Можливо вони дійсно були закохані, а я через свій тупий егоїзм їх розлучила.



Ксана Рейлі

Відредаговано: 31.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись