Кохання кольору лаванди

Випускний

Завтра вже нарешті настане той день, якого ми всі з нетерпінням чекали. На минулому тижні ми здали всі екзамени і я подала документи в декілька медичних університетів,які були досить далеко від цього страшного міста. Марк вирішив вчитися на архітектора, так я він непогано малював,а креслення йому вдавалось навіть дуже добре. Ну а Віка після чергового детективного серіалу захотіла вступити на юридичний факультет. Її батько,звичайно ж, був проти,але не зміг ніяк вмовити дівчину. Ми з тіткою непогано спілкуємось і я роблю все,щоб виконати обіцянку,яку дала їй ще взимку.

Шість місяців тому
—Я прийняла рішення.- впевнено сказала я , коли зранку сиділа в кабінеті тітки.
— Я надіюсь воно правильне.
— Для мене так. Мені байдуже на те,що я не поступлю в медичний. Зараз все,що я хочу - це дізнатись правду. 
— Тобто ти вирішила далі пхати свого носа не в свої справи.
— Так,звісно. Я дізнаюся хто вбив моїх батьків і зроблю все,щоб винних було покарано.Хто б це не був.
— Ти думаєш,що це я вбивця,але ти сильно помиляєшся. Не витрачай свою юність на те,щоб відмовлятись від мрії і дізнатись правду,яка розіб'є твоє серце.
— Мені потрібна ця правда,якою б вона не була! Нехай мені потім і буде боляче, але я ні за що не залишу цю справу.
— Ти думаєш,що мені байдуже на тебе. Але насправді я хвилююсь і дуже ціную тебе. Інколи я буваю нестерпною, але, що ти хочеш від жінки,яку так сильно потріпала доля. Я лише думаю про тебе і не хочу,щоб ця правда розбила твої мрії і твої спогади з минулого.
— Я не розумію про що власне ти говориш. Минулого разу ти сказала,що якщо я дізнаюсь всю правду,то буду ненавидіти своїх батьків,а зараз ти кажеш про мої спогади. Про яку саме правду ти говориш? Це аж ніяк не пов'язано з вбивством! Скільки ще навколо брехні?
— Якщо ти почнеш копати одне,то з іншого боку вилізе інше. Так побудоване наше життя. 
— Але чому ти не можеш мені розповісти?
— Тому що я не хочу руйнувати твоє уявлення про свою сім'ю. Ти багато пережила, як на свій вік,тому просто займися навчанням,друзями,мріями,хлопцем ,врешті-решт.
— Ви ж знаєте,правда?- я пильно подивилась на неї.- Це скоріше не питання, а ствердження.
— Про твої стосунки зі сусідським хлопчиком? 
— Так. Про них.
— Звісно, знаю. З самого початку,до речі.
— Чому ви мовчали?Чому не розказали Соні?
— До сьогодні я не хотіла розповідати,адже ти ж знаєш Соню. Вона ще та егоїстка,тому в будь-якому випадку почала б мститись. А тобі того не треба. 
— До сьогодні?
— Так, як ти не захотіла приймати мою пропозицію,то я подумала,що це буде негарно з моєї сторони,що моя рідна донька не знає,що її сестра зустрічається з її ж хлопцем.
— Тобто це шантаж? Ви хочете,щоб я прийняла вашу угоду, а натомість ви нічого не розкажете Соні?
— Так. Ти все правильно зрозуміла.
— Я не можу,- я гірко засміялась,- Ти говориш,що хвилюєшся за мене і в той же час готова віддати мене Соні на знущання.
— Я не кажу,що вона обов'язково буде мститись тобі. Можливо вона вирішить відігратися на хлопцеві.
Точно,Марк! Вона точно розповість всім за Аліну. А тітка, блін,розумна зміюка. Добре знає куди потрібно бити. Це ж треба! Як сильно я б не хотіла дізнатися правду я не можу ризикувати майбутнім Марка. Що буде,якщо всі дізнаються,що він ледь не довів дівчину до самогубства?
— Добре. Я згідна з твоєю умовою.
— По руках,- тітка потягнула мені свою руку і я з великим "бажанням" потиснула її.- Отже ти нічого не риєш,а я натомість мовчу .
— А медичний університет?
— Ну, як ти можеш бачити,то в нас склалась інша умова.
— Тобто він мені не світить...
Я встала і почала йти до дверей. Це ж треба так! На все вона має відповіді. Як можна настільки продумати всі ходи. Інколи, в мене таке відчуття,що вона знає те,що станеться наперед. 
— Якщо я побачу,що ти дійсно виконуєш свою обіцянку,- раптом дещо невпевнено заговорила тітка,- То дозволю тобі вступити в медичний.
— Дякую,- сумно сказала я .- Для мене це справді дуже важливо. 
Я помітила,що тітка дивиться на мене якось не так. Не з ненавистю чи злістю, а з якоюсь рідною теплотою. Це напевно дивно,але я вперше відчула,що вона мені не просто знайома жінка,а - тітка,моя рідна кров.

Теперішні дні
І я виконувала свою обіцянку так досконало,як тільки могла. Я попросила Марка забрати в слідчого ту запонку, поставила її в маленьку коробочку і повністю забула про все,що дізналась. Я настільки звикла не думати про це,що інколи навіть уявляла,що цього всього нема. 
— Яку зачіску ви хочете?- спитала мене дівчина-перукар в салоні краси. 
— Ой, я не знаю.- розгублено відповіла я.
— Обов'язково зберіть її волосся на верх і залиште декілька пасм біля лиця .- вирішила за нас всіх Віка,якій вже почали крутити волосся. 
— Давайте так і зробимо.
— Вона має бути сьогодні найгарнішою.
— Ой, Віко, не перебільшуй.
— А що? Сьогодні в тебе подвійне свято: випускний і ти нарешті зможеш бути зі своїм хлопцем.
Віка знає про те,що ми з Марком зустрічаємось. Я розповіла їй, що ми разом, на День Святого Валентина. Тоді я в себе на парті знайшла великий букет червоних троянд і милу записку від Марка. Потім від ще подарував мені кулончик у вигляді сердечка і від тоді я його не знімаю. Віка,звісно, набігала на мене з питаннями і я вирішила,що варто їй розповісти. Тільки про ситуацію з Аліною я промовчала. Лише сказала,що у Марка і Соні домовленість до випускного,а потім ми з ним нарешті зможемо відкрито бути разом. 
Десь через дві години ми стояли в салоні і любувалися своїми відображеними. Моє лавандове волосся було підняте на верх і зачіплене шпильками. З обох сторін мені на обличчя впало декілька прядок. А на голові красувався золотий віночок,який гарно вписався в загальну картину. Професійний макіяж зробив моє обличчя майже ,як в зірок Голлівуду.  Губи мені підкреслили світлою помадою а на повіки нанесли тіні в рожево-фіолетових відтінках. У Віки довге волосся спадало крупними локонами, а верх був трішки зібраний. Макіяж гарно підкреслив їх чіткі риси обличчя,а помада бордового кольору зробила її губи ще повнішими.
— Блін,ми такі красотки,- захоплено сказала Віка,коли ми стояли вже одягнуті в неї вдома. Так,як Марк їде на випускний з Сонею,то ми з Вікою вирішили прийти разом.
— Ага...
— Та твій Марк впаде,як тебе побачить.
— Прямо таки впаде,- засміялась я.
Моє плаття лавандового кольору спадало до самого низу. Верх був зроблений з тоненької сіточки,яка оздоблена мереживом і блискітками,а також невеликим декольте,який дозволяє помітити моє тату. Потім був атласний тоненький пояс,який ззаду зав'язувався в бант,а шифонова спідниця гарно спадала до самого низу. Також я взула срібні босоніжки на високих каблуках.
Мій образ нагадував більше якусь принцесу,тоді як Віка вирішила стати викрадачкою сердець. Її темно-червоне плаття просто неймовірно виглядало на її фігурі і дуже гарно контрастувало з її світлим волоссям. Макіяж зробив її зелені очі ще яскравішими,а ці неймовірні чорні туфлі...
— Ти виглядаєш неперевершено!
— Ми,- виправила мене Віка,- Ми виглядаємо неперевершено. Як думаєш, Діма подивиться на мене сьогодні по-іншому? Зверне на мене увагу?
— Звісно! Він ідіот,що ще досі цього не зробив!
Через годину часу ми вже були на місці. Наш святковий зал був переповнений випускниками,які виглядали зовсім інакше. Усі дівчата в нарядних сукнях із неймовірними зачісками,а хлопці в красивих костюмах. Коли ми прийшли,то я одразу ж почала шукати очима Марка. І якраз в цей момент він зайшов за руку з Сонею. Хлопець одразу ж кинув свій погляд на мене,але дивився він може секунд пам'ять і пішов до своєї компанії. Усмішка на моєму обличчі одразу ж впала. Він навіть не показав,що вражений тим,як я виглядаю. Може я йому не сподобалась? Мені навіть стало трохи сумно.
— Пішли вип'ємо,- покликала мене Віка.
— Ходімо.
Ми стояли і пили шампанське. Всюди лунала музика і дівчата з хлопцями танцювали разом. Я почула звук смски і витягнула свій телефон. Повідомлення прийшло від Марка, і я його відкрила. 
« Ти сьогодні настільки красива,що  мені аж мову відняло. Ти неймовірна!».
«Дякую. Ти теж нічого.»- швиденько відписала я. 
« Нічого? Хм... Ми з тобою потім це обговоримо. Не можу дочекатись,коли ми залишимось удвох.»
« Я теж. До зустрічі. Цілую!»
Я надіслала останнє повідомлення, а на моєму лиці красувалась величезна посмішка.
— Ну що він? Зацінив?
— Угу. Написав,що вражений.
— Я ж казала,що він впаде.- сказала до мене Віка,а я просто засміялась.
— Дівчата привіт!
— Привіт,- відповіла я до Діми,який непомітно підійшов до нас.
— Привіт,- сказала Віка. 
— Виглядаєте просто неперевершено.
— Дякую,-щиро відповіла я.
— Ви що без кавалерів?
— Чому ти так думаєш? Вони ще не підійшли. А може я таємно зустрічаюсь з Полом Веслі і саме зараз він зайде у ці двері!- обурено сказала Віка.
— Якщо в тебе хлопець Пол Веслі,то у мене тоді дівчина Ніна Добрев.
— Як класно!
— Пішли поговоримо,- звернувся Діма до Віки.
— Не піду я з тобою нікуди!
Але Діма другий раз не питав,а просто взяв Віку за руку і повів кудись на вулицю. Мене це не сильно радувало,тому що прямо зараз я залишилась сама і в моєму полі зору танець Соні і Марка. Він тримає її за талію, а її рука лежить в його руці. Вони легенько хитаються з однієї сторони в іншу, а також про щось говорять. Червоні губи дівчини розтягнулись в широченній усмішці,а Марк теж засміявся. Я просто відвернулась і взяла ще один бокал шампанського. Як раптом почула,що біля мене хтось стоїть.
— Привіт,- сказала тихо Ася.
— Привіт,- здивовано відповіла я. Ми з нею не розмовляли вже майже вісім місяців.
— Я знаю,що образила тебе тоді і хочу вибачитись. 
— Добре, вибачаю.
— Ну я бачу,що все не так просто. Я лише хочу тобі все пояснити.
— Тобі нема чого мені пояснювати. З тобою ніхто не дружив і ти знайшла мене,але, коли Соня захотіла,щоб ти знову стала її подругою, то ти просто мене покинула. 
— Це ти так думаєш. Але насправді все було не так.
— Дійсно? А як тоді все було? Розкажи! Чи ти знову будеш шукати різні тупі виправдання.
— Послухай, я не хотіла переставати з тобою дружити. Ти для мене була дуже важливою. Але коли я розповіла тобі за Назара,то хотіла,щоб ти пораділа за мене. Але ж ні,ти просто образилась,що я тобі раніше не розказала. 
— Так,я знаю,що тоді трохи погарячкувала. Але ти ж одразу стала знову для Соні найкращою подругою, а я лишилась одна. 
— Я стала її подругою,бо ти тоді мене сильно розізлила. Я думала,що ти побудеш декілька днів одна і зрозумієш свою помилку.
— Але у мене з'явилась Віка.
— Так,ти здружилася з Вікою і це мене страшно бісило.
— Чому ти мені раніше цього не сказала? Можливо ми б змогли повернути свою дружбу. 
— Тому що Віка за один день стала тобі на стільки близькою, на скільки я не змогла навіть за два місяці. Я розуміла,що навіть якщо ми знову станемо друзями,то ти ніколи не будеш довіряти мені так ,як їй.
— А ти , в свою чергу, ніколи не цінувала мене так,як Соню.
— Так, Соня була для мене всім два роки тому, але зараз... Зараз вона інша. Я не впізнаю добру і милу Соню. Якби не Назар, я б не змогла бути в тій компанії. Вони вже зовсім не такі хороші,якими були колись.
— Ти щаслива з ним?
— Чесно,так! Він замінив мені всіх. Тебе,друзів, батьків. Я не уявляю свого життя без нього. Я дуже рада,що ти тоді на вечірці вдарила мене ліктем і змусила поговорити з ним.
— Ой,точно, пам'ятаю,- я засміялась,бо дійсно була рада,що ми змогли поговорити.
— Тому дякую тобі за все. І ще раз прошу вибачення.
— Асю,звісно я тебе пробачаю. Але ж ти розумієш, що ми не зможемо більше бути такими подругами,як тоді. 
— Звісно розумію. Але ми тепер хоча б зможемо поговорити при зустрічі.
— Я дуже рада за тебе і Назара. Ти заслуговуєш такого, як він.
— Дякую,- Ася посміхнулась і ми стукнулись своїми бокалами. 
Віка ще не повернулась,тому я продовжувала говорити з Асею. Вона зовсім не змінилась. Далі така ж весела,жвава і дуже цікава дівчина. Мені було приємно з нею спілкуватись,незважаючи на нашу сварку.
— Ну а зараз,дорогі наші випускники і гості,- заговорив у мікрофон ведучий,- Ми оголошуємо короля і королеву школи!
Усі голосно зааплодували, а я просто закотила очі.
— Цілий тиждень,- продовжував хлопець.- Ви старанно голосували за наших кандидатів,тому я зараз відкрию конверт і оголошу наших переможців. Підтримайте мене оплесками!
Всі знову почали плескати. І я помітила,як повернулась Віка. Вона не була засмучена,але також і не дуже щаслива. Нічого,випитаю в неї все потім.



Ксана Рейлі

Відредаговано: 31.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись