Коли плачуть ангели

Напад

Я швидко проминала  вулиці, на скільки мені дозволяла це зробити довга сукня та черевички на підборах. Щось дуже непокоїло мене. Перше - це недотримана обіцянка для Генрі: те, що я повернуся до заходу сонця. А друге - зустріч з самою Акарі. Після сьогоднішньої "плутанини" у всіх цих кодах, здібностях та в тому як вони проявляються здається, що я не довірятиму нікому з королівської родини. Генрі і Медісон - ті на кого я можу покластися після свого переродження. За цей досить короткий час я й справді стала вважати їх своєю новою сім'єю.

- Наступний поворот: на ліво - сказала Ліка з кошика

Так, фея обрала легчий шлях - посидіти в кошику замість того аби летіти. Добре, що вона слідкувала за дорогою, адже я поринувши у власні думки зовсім забула, що ось - ось потрібно повернути.

- Ліка, як думаєш Генрі з Медді сильно сердетимуться на мене? - запитала я у феї, повернувши за ріг

- Ти ж не навмисно - стенула плечима вона - але вирок виносити не мені

- Кому ж тоді? - запитала я, зупиняючись перед брамою - дивно, що вона відкрита

Фея кивнула:

- Може пішли тебе шукати?

- Можливо - відповіла я і ми разом швидким кроком вийшли на подвір'я.

В грудях росло почуття тривоги. З кожним кроком воно, неприємним холодом розливалося в мене по усьому тілу

- Щось тихо - сказала Ліка - невже вперше обійшлися без пригод?

- Що ти маєш на увазі під "пригодами"? - запитала я поки ми йшли до вхідних дверей

- Генрі і Медісон найсправжніше втілення брата і сестри - почала пояснювати Ліка - хоча Генрі більш розсудливий і приймає зваженіші рішення іноді й його терпець уривається і він може сперечатися з Нуль Шість

- А й справді - задумалася я - в них не лише здібності мають повну протилежність, а й характери. Вогонь і вода, одне з самих несумісних явищ

Ми підійшли до дверей, потягнувши їх у протилежну від мене сторону я їх відчинила. Знявши туфлі мене здивувала тиша. Здається, що все було як завжди - відчинене навстіж вікно на кухні, легкий "бардак", деякі речі котрі, ймовірно забули у коридорі, поодинокі книги на дивані у вітальні. Аж тут пролунав не голосний шурхіт і очевидніше за все, з другого поверху.

- Ліка, що це? - шепотом запитала я

- Не знаю, але це мені не подобається - так само тихо відповіла фея

- Ходімо - сказала я

Піднімаючись сходами я взяла одну з гасових ламп. Запаливши її ми пішли далі. Хоч в домі й не було зовсім темно, так було спокійніше. Перевіривши кімнати я боязко поглянула на вхід до горища, тобто кімнати Медді. Чомусь туди мені найменше хотілося йти. Переглянувшись з феєю ми подумки дійшли до висновку, що все ж варто подивитися чи є там хтось. Почепивши на гачок лампу, що розміщувалася біля самого "люку", тобто дверима у кімнатту Медді, я з силою штовхнула люк.Він відчинився зі скрипом, пропускаючи у володіння Нуль Шість. Перше, що я змогла побачити - гасова лампа, котра ще ледь - ледь світилася стояла на столі. Але далі я замерла в німому жаху: у кімнаті немов був шторм у п'ять балів! Все було розкидано починаючи від подушок та закінчуючи різними листочками з записами та книгами з полиць. Здається, що навіть деяких плакатів не вистачало.

Але найбільш лякаючим було те, що біля того ж столу де знаходилася лампа хтось лежав спиною до нас з Лікою. Хтось, чиє лице не було видно. Судячи з одежі, на яку ледь - ледь падало світло та короткої стрижки це був хлопець. Він тихо та часто дихав, ніби щось нестерпно боліло. Коли він зрозумів, що не один то різко повернувся і вигукнув:

- Водяна пастка!

Здається його рух спричинив йому чимало болі і його лице скривилося. Мене ж підійняло в повітря на декілька сантиметрів над підлогою - вище не дозволяла низька стеля. В ту ж секунду моє тіло обвило щось холодне, не даючи рухатися. З Лікою сталося те ж. Фея безпомічно висіла в повітрі. Ці холодні мотузки, якщо їх можна було так назвати, причиняли чимало болю. Але тут вони послабли і за секунду відпустили мене

- Ерлін? Це ти? - тихо запитав знайомий голос і в ту ж секунду сильно закашляв

- Генрі? - здивовано перепитала я

Швидко підійнявшись з підлоги на якій я сиділа у наслідку послаблення "Водяної пастки", я підбігла до хлопця. Той в невнезмозі стояти сів на пілогу спершись спиною на стіну. Опустившись біля нього на коліна я помітила на скільки він в поганому стані: в деяких місцях сорочка була розірвана, також на ній виднілося декілька червоних плям. Найбільше було на лівому плечі. Не глибока подряпина на лиці та декілька синців в області кісточок пальців. Розтріпане русе волосся та блакитні очі, котрі старалися уникати контакту з моїми.

- Ліка тобі під силу підійняти гасову лампу? - запитала я феї

- Думаю це можливо -відповіла та, і як доказ своїх слів прошепотіла заклинання і лампа опинилася в повітрі

- Чудово - сказала я, а потім повернулася до Генрі - спершу я маю допомогти тобі. Напевно найважче буде спуститися вузькими сходинками з горища

Я старалася говорити впевнено, не відволікаючись на інші питання, які виникали щосекунди.

- Я занадто важкий для такої тендітної дівчини - слабко посміхнувся хлопець

- Відмова не приймається - я простягнула руку Генрі

Він якусь секунду подивився на мене, а тоді акуратно простягнув свою руку. Трохи потягнувши його вверх, я допомогла йому встати. Поставивши його руку собі на плече та легко підтримуючи за талію ми так - сяк дійшли до люку. Було видно, що деякі рухи спричиняють йому біль.

- Давай я на одну сходинку буду нижче, тобі буде легше спуститися - запропонувала я

- Добре - досить швидко погодився Генрі

Ми спустилися з сходинок і зупинилася:

- Тебе вести в твою кімнату?

- Буду вдячний - кивнув хлопець

Ось так ми й дошкутильгали до кімнати Генрі. Відчинивши масивні дерев'яні двері я зрозуміла, що досі ніколи не була в кімнаті Генрі,

Кімната була середньою за розміром, стіни якої, як і у інших кімнатах були виконані з дерева різних відтінків. Двері знаходилися в лівому кутку, а праворуч від яких розміщене досить велике двомісне ліжко. Різноманітні за розміром подушки були або білими, або ніжно - фіолетовими. Ковдра з легким бірюзовим відтінком. Над ліжком висіла картина, що змальовувала природу,  а поряд стояли шафки в яких ймовірніше за все лежали особисті речі хлопця. На прохолодній підлозі розстелений м'який білий килимок. Стіну напроти ліжка займало величезне вікно, що прикрашалося тюллю. У стіни напроти дверей з ліжком притаївся стелаж з книгами, обабіч якого, з обох сторін стояли кремові крісла. Посередині кімнати поставлений дерев'яний, дорогий на вигляж стіл з двома стільцями поряд.



Purple dreams

Відредаговано: 06.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись