Культ Істини, книга друга, Шляхом Істини

9,19 Спесива директорка

                   «Пішли» з фабрики Крилова Юрія Васильовича. Замість його директором на фабрику була призначена Збарська - жінка витончена, красива і гранично спесива. До приходу на камвольну фабрику вона очолювала главк «Донсукно» і була пасією заступника міністра легкої промисловості Єліна.

                На фабриці почалися перестановки посадових осіб. Збарська підбирала для себе колектив угодних їй людей. Я відразу ж відчув на собі світорозуміння нашої директорки, бо тепер на мене почали тиснути з усіх боків. Я був неугодний Збарській і адміністрації фабрики, але у них не було причин, за якими мене можна було б прибрати.

             На початку своєї діяльності в ролі директора фабрики, Збарська кинулася в популізм. Одягнувши синій робочий халат, такий же, в яких на фабриці працювали прибиральниці, Збарська ходила по цехам без супроводу своїх підлеглих і знайомилася з виробництвом. Іноді вона ставала до якого-небудь верстата і допомагала кілька хвилин працівниці цеху. Робочі відверто сміялися з її незграбних спроб завоювати авторитет. «Ходіння в народ» досить швидко і назавжди припинилося. На те була вагома причина:

             У гребіночесальному цеху у кожного помічника майстра було всього лише по п'ять верстатів і по п'ять робітниць, які обслуговують верстати. Людей мало і верстатів мало, але робота у помічника майстра така, що не позаздриш! Верстати російські і старі, часто виходять з ладу, а деталі на верстатах занадто важкі. Один помічник майстра, дуже забруднений відпрацьованим мастилом машини, ремонтував верстат. Повз нього проходила Збарська в робочому халаті. Голосом феї з прекрасної казки, директриса з приємною усмішкою запитала у помічника майстра:

             – А чим це Ви тут займаєтеся?

             У помічника майстра настрій був неабияк зіпсований поломкою верстата, тому він відповідно відреагував на цікавість красивої жінки. Він підняв вгору забруднені мазутом до ліктів руки і вигукнув:

            – Ти що, не бачиш ?! Я їбусь!

            Директрису як вітром здуло. Вона примчала до свого кабінету і по селектору викликала до себе усіх начальників цехів і змінних майстрів.

            – Як це так?! Мені, директору фабрики, робочий заявляє: «я їбусь»! Що за хамство таке?

            За десять хвилин про те, що помічники майстрів гребіночесального цеху не працюють, а «їб…ться» з верстатами, вже знала вся фабрика. Хвилини три фабрика не працювала, а стіни її здригалися від реготу робітників.

               Змінилося керівництво і в моєму цеху. Начальником цеху у нас стала інша жінка. Вона шукала всілякі причини, щоб розтоптати мене або змусити мене піти з цеху назавжди. Начальству не подобалося те, що я не ловив і не карав робітниць, які несли з фабрики по два-три десятка грамів пряжі. Працівниця взяла 50 грамів пряжі - це вже злочин. Начальство крало сотнями кілограмів і все проходило гладко. Я затримав одну працівницю адміністрації фабрики:

             – Ходімо зі мною.

            – Та пішов ти!

            – Разом з тобою! Підемо, інакше буде гірше.

            Повз нас проходила начальник мого цеху. Затримана звернулася до неї:

           – Галка, скажи йому. Нехай він від мене відчепиться.

           – Сьогодні він тебе затримав, а завтра мене зачепить, - відповіла начальник цеху і пішла своєю дорогою.

          Я привів винуватицю до свого кабінету.

           – Пряжу на стіл!

             – Ну! Тобі буде! Ти мене ще згадаєш!, - злісно вигукнула молода жінка і кинула на стіл сумку з пряжею.

            – Зараз подивимося, що мені «буде».

            Я подзвонив в райвідділ міліції і попросив терміново приїхати до мене старшого інспектора БРСВ, Миколу Лося. Після цього я подзвонив в народний контроль, головному інженеру і директору фабрики. Всіх їх я запросив до себе в кабінет. Я вирішив впливових осіб фабрики поставити перед фактом крадіжки, і при свідках, щоб владну крадійку вже ніщо не могло врятувати від покарання. Зателефонувавши всім, кого б я хотів бачити в даний момент, я поклав трубку телефону і сказав винуватиці сьогоднішнього торжества:

                – Ось так! Довірою і добрим ставленням до свого оточення в хорошу сторону схиляється доля людини. Я не збирався тебе карати, досить було обмежитися попередженням. Але ти, злісний, дрібний і незначний хижачок, яка дорвалася до влади. Тепер «я» буду «дивитися» на те, що мені «буде» і що я повинен буду «згадувати».

              До кабінету увійшла Збарська з головним інженером.

             – Милуйтеся. Ось хто вчить робочих красти. Одна працівниця винесла пряжу з прядильного цеху і передала вашій підпорядкованій служниці біля туалету. За декілька хвилин в цей кабінет зайде інспектор БРСВ. Я його вже викликав, тому співробітниці вашій уникнути покарання не вдасться. Мої дії стали відповіддю на загрози вашої співробітниці.



Луцор Верас

Відредаговано: 29.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись