Культ Істини, книга друга, Шляхом Істини

9,26 Чорне Озеро

               Багатьох диких тварин я поважаю за те, що вони з честю несуть гідність вільних сутностей, не в приклад людям, які страждають раболіпством. Людина - раб, бо шукає собі пана на землі, під землею, на небі і в інших місцях для того, щоб поклонятися, принижуватися і служити, виражаючи власну собачу сутність. Мисливець вбиває диких тварин, божественно незалежних сутностей, які не можуть надати йому адекватного опору, тому полювання я не люблю, а мисливців не вважаю людьми, але рибу ловити мені подобається, і в цьому немає злочину.

               Мені запропонували з’їздити на Чорне озеро. Чорне озеро знаходиться недалеко від озера Еворон на лівому березі річки Дев'ятка. На моторному човні я з поводирем припливли до місця, від якого треба було пішки добиратися до Чорного озера. Причаливши до берега, ми залишили човен, піднялися вгору по крутому схилу на метр від урізу води і вийшли на рівнину. У трьох кілометрах від нас виднілася гірська гряда сопок. Ми пройшли метрів десять по твердій поверхні, і вийшли на темно-зелений килим трави. Під травою була вода кришталевої чистоти. Поступово я перестав під травою відчувати твердий ґрунт. Зелений килим трави прогинався під ногами все в більшій мірі. Килим прогинався, а чоботи занурювалися в кристально чисту воду вище щиколоток. Йти ставало все важче. Мій провідник мене попередив:

                – Будь обережним, бо під нами озеро. Ми йдемо по озеру. Якщо провалишся, то виплисти не зумієш. Трава буде заважати. Ми ще довго будемо йти цим килимом до чистої води. Чорне озеро під килимом трави з’єднується з озером Еворон. Вся рівнина, яку ти бачиш навколо себе, в минулому була озером, але поступово озеро заростає. На сіножаті, де ми косимо для тварин траву, теж під тонким шаром ґрунту знаходиться озеро. Трактор їде, а ґрунт під ним хитається так, що стає страшно. Тепер ти наочно побачив і переконався в тому, що озеро Еворон може бути багатоповерховим. Ось, подивися, щука лежить на траві.

                Недалеко від нас лежала жива щука. Вона якимось чином вискочила на траву, а повернутися назад в озеро не може. Ніхто щуку не підняв. Вона так і залишилася лежати на килимі трави в очікуванні птахів, які її з'їдять.

               Ми прийшли до чистої води. Озерце чистої води було невеликим, діаметром не більше 60-ти метрів. По берегах озера на зеленому килимі трави зрідка росли високі кущі червоної шелюги. Ми пройшлися вздовж берегів цього дивовижного озера. В такт нашим крокам коливалася вода в озері, колихалися і високі кущі шелюги. Я захотів швидше залишити це незатишне і тривожне місце, і сказав про це своєму провіднику,

                Місцевість в районі озера Еворон – цікавий об'єкт для геологів. Тваринний світ дикої природи біля озера не можна назвати багатим. Можливо, винні в тому суворі кліматичні умови але, швидше за все, винна людина. В магазинах цього краю мінімум предметів першої необхідності. Одяг та взуття продається тих моделей, які були модними в європейській частині країни двадцять років тому. Добре живеться промисловцям у величезній монетарній державі з закритим ринком. Можна десятиліттями випускати продукцію без зміни моделей і технологій, «лежачи на боці», бо є куди сплавляти за високими цінами морально застарілий товар, який має копійчану собівартість. У продовольчих магазинах немає м'яса й нема риби. Іноді привозять «делікатесну» ковбасу з Комсомольська-на-Амурі. Ковбаса зеленого кольору і має такий неприємний запах тухлого м'яса, що у мене викликає нудоту і блювоту. За цією ковбасою стоять люди в черзі.

                 – Ковбасу їсти можна, так як на м'ясокомбінаті в неї додають консервант, - говорили мені місцеві жителі.

                 Жителі Сибіру люблять їсти м'ясо і рибу «з душком», в «делікатесному» вигляді. Можливо, вони навчилися цьому у ведмедів. Ведмеді, забивши велику тварину, закидають  її зверху купою хмизу і чекають, поки туша протухне, а потім їдять тухле м'ясо. В мою молодість на Уралі місцеві хлопчаки пообіцяли почастувати мене місцевим делікатесом з тайменя, якого я зловив. Мені принесли банку з шматками засоленої риби таймень. Я нахилився до банки, а потім від запаху протухлої риби мене знудило. Моєю реакцією на «делікатес» хлопчаки були неприємно здивовані. Після цього випадку я два дні не зміг нічого їсти і пару місяців мене переслідував фантом цього «делікатесного» запаху.

                У Комсомольську-на-Амурі, також в Амурську, і у всіх інших населених пунктах цього краю основною їжею у людей була картопля, капуста і макаронні вироби. Люди змушені полювати, вбивати, ловити і  їсти все, що рухається. Раз рухається, значить можна їсти. Молоденьке лосеня, самичка, ще теля, приходило до людей в сільгосп «Харпічан». Вона, ймовірно, осиротіла, залишившись без мами, а люди її підгодовували. Довірливе ставлення до людей можливо привело її до трагедії, бо вона зникла.

                Агресивне ставлення людей до природи викликало відповідну агресію диких тварин. Усюди, де мені доводилося бувати в тайгових місцях Росії, ведмеді поводилися миролюбно. Ведмеді іноді заходили в житлові селища, але не чіпали, ні собак, ні людей. На Далекому Сході живуть чорні гімалайські ведмеді з білою трикутною плямою на грудях і бурі ведмеді. Вони агресивні і нападають на людей.

               Для мене алкоголь має таке ж значення, як і погода на планеті Марс. Я можу пити і можу не пити, але я ціную високоякісні і рідкісні вина, які люблю смакувати, але не напиватися до п’яну. Росіяни ж не п'ють алкоголь, а жеруть його, і мені здається, що якщо російська людина проживе без алкоголю більше місяця, то вона помре від туги за улюбленим зіллям.



Луцор Верас

Відредаговано: 29.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись