9,51 Посвячення

                У неділю ввечері, двадцять п'ятого листопада 1990 року, я з роботи повертався додому. День був похмурим, сирим і сльотавим. Я йшов на Текстильнику по широкій вулиці імені Петровського, а відчуття у мене було таке, що в радіусі п'ятдесяти метрів я відчував думки і бажання людей на вулиці. О сьомій годині вечора я прийшов додому, повечеряв, прийняв ванну і, вимкнувши в кімнаті світло, ліг на ліжко відпочивати. Двері з передпокою до кімнати я не закрив. У передпокої горіло світло і проникало в мою кімнату.

               У моїй голові не було ніяких думок. Я ні про що не думав. У дальньому правому куті кімнати, вгорі зажевріло слабке сяйво. Поступово утворилася невелика куля матово-молочного світла. Вона досягла величини футбольного м'яча і повільно рушила до мене. Куля рухалася повільно, тому я її добре розглянув.. Це нагадувало молочне сяйво туману вночі під вуличним ліхтарем. Куля припливла до мене і зупинилася над моїми грудьми. Я спокійно і байдуже спостерігав за нею.

               Світла куля зависла над моїми грудьми. Відстань до кулі була близько тридцяти сантиметрів. Раптово куля випустила з себе промінь діаметром в чотири сантиметри. Назвати це променем було б невірно, так як ця смуга світла була такою ж молочно-білою, як і сам куля. Ця смуга світла не була і світлом, так як це було схоже на масу дуже маленьких світлих крапельок. З такого ж матеріалу було сформовано і тіло кулі. Промінь світла вдарив мені в груди трохи вище грудної западини і проник в глибину мого тіла. Промінь світла, що йшов від кулі до моїх грудей, погас. Це було схоже на світлову ін'єкцію в моє тіло. Енергія, що ввійшла в моє тіло, розширилася, освітила моє серце і навколосерцевий простір. Клітини мого тіла, освітлені променем, прокинулися. У кожній клітинці ожила свідомість. Кожна свідомість засвітилася яскравою маленькою крапкою і заявила про свою індивідуальність. Кожна свідомість стала вібрувати, випромінювати енергію радості і кричати про радість життя з такою силою, що я від несподіванки втягнув у себе на повні груди повітря, а видихнути не зміг. Мільярди маленьких клітин в моєму тілі кричали про радість! Я відчував величезну радість, яка переповнила мене і виходила із моїх грудей. Я відчував, що я на межі, і що, якби енергія радості була б трохи могутнішою, то я згорів би.

                Світла куля не покидала мене. Поступово вібрація клітинок мого тіла затихла. Клітини мого тіла перестали випромінювати світло і заспокоїлися. Я зміг видихнути з себе повітря. Куля знову ввела в моє тіло світлову ін'єкцію, випустивши з себе порцію сильно заряджених частинок. Я знову вдихнув повітря так само мимоволі і глибоко, як вдихає людина, коли її раптово обіллють крижаною водою. У моїх грудях знову пролунав крик радості колективу клітин мого тіла, а я насолоджувався цією радістю і намагався не померти від надзвичайно сильного почуття. Крім цього в моє тіло входила інформація і заповнювала клітинки моєї пам'яті. Це була інформація про Всесвіт і про ту Сутність, вище і могутніше якої у всьому Всесвіті немає нікого. Куля зробила мені кілька ін'єкцій, але я не знаю, скільки саме, бо я не рахував їх кількість. Наскільки ж розумно діяла куля, вводячи в мене інформаційну енергію порціями, в тих межах, які я міг витримати! Куля плавно відійшла від мене в сторону вікна і розчинилася.

               Світлу Кулю я назвав Духом Святим, бо я тоді ще не знав її справжньої назви. Я отримав від кулі ключ, за допомогою якого я зможу отримувати і читати інформацію про все, що мене зацікавить. Я почав зчитувати інформацію про Всесвіт. Я лежав у ліжку в крайньому здивуванні, а здивований був тим, що чудес зовсім не існує, що все, що де-небудь відбувається, не більше, як чисто фізичні явища. Але, вкрай здивований я був і тим, що Всевишній теж є фізичним явищем! Я дізнався, що у Всесвіті немає нічого такого, що не підкоряється законам фізики. І немає у Всесвіті нічого такого, чого не можна було б пояснити науковою мовою. Все суще має хвильову структуру, все суще випромінює в простір інформацію про себе, і якщо немає випромінювання, то немає і сутності. Є хвиля – вона відвічна, вона Творець і вона Сутність. Як все просто, без релігійного дурману, яким поневолювачі людства запудрюють мозки людям. Я не все сказав про те, що відчуває людина, коли Дух Святий вручає йому ключ до пізнання Істини, і зробив я це навмисно. Безліч є шарлатанів в світі людському. Є пароль, який людина отримує від Духу Святого. Якщо шарлатан буде просторікувати про те, що і його освятив Дух Святий, тоді я, і ті, які теж були освячені Духом Святим, за допомогою пароля будемо знати про те, що людина бреше. Пароль дає можливість в будь-який момент вийти на зв'язок з Духом Святим.

             Я повернувся на лівий бік і відвернувся до стіни. Тепер я ні про що не думав. Я лежав і з закритими очима розглядав ментали (енергетичні форми чужих думок). Mental (галл.) – ментальний, думковий, психічний. Ментали були різної конфігурації і різного забарвлення. Кольори, якими були пофарбовані ментали, були такими яскравими і красивими, яких я в природі не зустрічав. Найкрасивішим виявився фіолетовий колір. Це не було суцільним кольоровим фоном, бо ментали іскрилися. Енергетичні згустки менталів мали нестабільні форми, як за часом існування, так і за зовнішнім виглядом. Всі ці форми народжувалися в гранично малих просторах, спалахували, набували зовнішню форму і, збільшуючись в обсязі, відлітали, поступово розчиняючись в просторі. Найпоширенішою формою зовнішнього вигляду цих утворень була virgula - «кома». Таку «кому» я бачив на азіатських килимах. Всі віргули були фіолетовими.

                Несподівано я відчув ззаду себе чиюсь присутність. Я повернувся і побачив мого дванадцятирічного сина Дмитра. Він увійшов в мою кімнату за потрібною йому книгою. У той момент, коли я побачив Дмитра, по променю мого зору частина енергії, яку я отримав від кулі, перейшла на нього. Відбувся розряд, подібний блискавці, але Дмитро нічого не відчув. Цей розряд сильно потряс моє тіло. Я відвернувся до стіни і заснув.