Лиш серце вірить

14 глава

- Ти ж цього хочеш не менш за мене, кохана, - шепоче в мої вуста, а я ніяковію.

Цей чоловік читає мене як розгорнуту книгу. І так, я дійсно відчуваю шалений потяг до нього. І це так несподівано. Руки проникають під футболку, лагідно торкаються шкіри. Мої пальці відчувають те, як напружилися м’язи чоловіка. Неймовірні відчуття. Мене ніби б’є током від переживання.

- Подобається те, що відчуваєш?

- Так, - злітає мимоволі, та коли я оговталася, було запізно.

Олег зняв футболку, кудись її подів. А я хапаю повітря та мені його не вистачає. Гарний . навіть занадто. Заплющую очі та прикриваю обличчя долонями. Я не дівчинка та чомусь так соромно.

- Світлано, так діла не буде, - сміється лагідно, - я хочу, щоб ти  належала мені повністю. Дивилась мені в очі, насолоджувалася нашим коханням.

- Ти мене спантеличив, так неочікувано, - промовляю ледь чутно і дивлюся на нього.

Чоловік також стоїть переді мною роздягнений. Його напружений член пульсує , коли притискається до мого живота. Мій палець торкається  колючого підборіддя Олега. Я хочу його вивчити поступово, не поспішаючи. А він посміхається, нічого не каже, просто долонями стискає мої стегна.

Йому пасують ці павутинки зморщок. А коли Олег посміхається, це щось неймовірне.

- Ти ж розумієш, що я так довго не витримаю, - його голос хрипить, а очі жадібно поглядом пестять мої груди.

Мені миттєво стало спекотно, внизу живота зібралося невгамовне бажання. Я так давно не була з чоловіком. А він став саме тим, з ким мені хочеться займатися коханням.

- Тоді чого ти чекаєш?

- Дівчисько! Вирішила одним поглядом звести мене з розуму?

-  Мені здається, що ти вже зійшов з розуму, - сміливо дивлюся йому в очі.

- Так, тому не приховую цього. Життя занадто коротке. Я хочу кохати, хочу сімю, хочу тебе у своєму житті. Це занадто сміливо?

 Його мрії загалом звичайнісінькі. Саме цього бажає більшість людей у світі. Бути коханими, кохати, народжувати дітей так просто жити.

- Це нормально, Олеже.

- Моя красуня, - рукою пестить моє волосся, а потім не витримує і цілує мене занадто палко.

   Вигинаюся ніби кішка, поступово роблячи кроки до ліжка. Так, я цього хочу. Мені потрібне його тепло, його сила і витримка. Він неймовірний.

- Йди до мене, - шепочу йому на вухо, кладу його долоні мені на груди.

Стогін мого задоволення злітає йому у вуста, він його піймав,  відповів божевільним поцілунком. Ми падаємо на ліжко. Я сміюся, коли чоловік миттєво піймав мій сосок губами, стрімко його поцілував.

- Кохаю тебе, моя дівчинко. Нікому не віддам.

- Ти самовпевнений, - вигинаю спину і дозволяю йому пальцями доторкнутися мене там, поцілувати.

- Завжди таким був, звикай.

- Це буде цікавий досвід.

- Так, бо інших чоловіків у твоєму житті, окрім мене, не буде.

- Доведи. Хочу переконатися у тому, що ти вартий цього.

Посмішка Олега миттєво злетіла в його гарного обличчя. Дивиться пильно, ніби намагається розгадати якусь загадку. Я також дивлюся на нього доти, поки Олег якось розчаровано зітхнув.

- Що сталося?

- Мабуть, не варто поспішати з цим?

Чоловік падає поруч на ліжко та притискає долоні до обличчя. Я нічого не розумію. Намагаюся проаналізувати те, що сталося. Можливо я щось не те сказала? Так, так, дурепа. Навіщо в такий момент плескати язиком якісь нісенітниці?

- Олеже, - звертаюся до чоловіка та сідаю, дивлюся на нього, розумію, що у нього працює інша програма, - послухай.

Він мабуть вирішив, що я занадто цнотлива, що я хочу перш за все його уваги, а вже потім ліжко. Це так гідно, але… Є багато але. Я не пуританка і мене не треба оберігати як ніжну троянду.

- Я звикла останні роки покладатися на себе. Це цілковита правда. Нам дійсно треба більше дізнатися більше одне одного. Це буде правильно.

Він слухає, не втручається у мій монолог. Мені здається, що цілковито підтримує кожне слово.

- Але це буде протягом буденного життя, у дрібницях. Просто не поспішай. Дай до тебе звикнути, розгледіти тебе. Відчуваю, що ти гарний чоловік.

Мої пальці торкаються його підборіддя, ніжно його пестять.

- Та ми не будемо зволікати саме з цим. Я хочу тебе.

Цілую кого напружений живіт, стискаю долонею пульсуючий член і  задоволено посміхаюся. Олег дивиться зачаровано, а я здуріла. Так, і у цьому винен він.

- Хочеш бути зверху? – стискає мої стегна, коли я сміливо опускаюся на його член.

- Хочу бачити твоє задоволене обличчя, хочу, щоб ти зрозумів, що я не тендітна дівчина, яка всього боїться.

Я рухаюся повільно, поклавши долоні чоловікові на груди. Він сильніше притискає моє тіло до себе, змушує нахилитися. Бере в полон мої вуста та цілує так солодко, що я не стримую себе.

- Так, дівчинко, сама такою я тебе весь час уявляв.

- Тоді задовольни свою дівчинку, - моя скромність втекла далеко та надовго, залишилося лише бажання бути відвертою, зухвалою, пристрасною.

- Як скажеш, кохана.

Олег більше не говорив ні слова. Він звів мене з розуму своїми вустами, руками, своєю чоловічою силою та пристрастю. Знесилена впала на ліжко, піймала в обійми подушку і задоволено вигнулася. Так, мені не вистачало сексу. Олег вмів грати на тілі жінки. Я в цьому переконалася остаточно.

- Коли ти завагітнієш, я буду найщасливішим чоловіком на світі.

Я застигла на місці, дивлячись йому у цілком серйозне обличчя. Він не жартував. А що я? Це несподівано для мене. Але якщо мені доведеться пізнати радощі материнства з цим чоловіком, то я зовсім не проти.

   Ще з ранку я про таке не мріяла. Зовсім. Тепер думки лише про те, що буде далі. Хочу вірити, що лише щастя та радість. Одна крихітка вже є в цій родині. То чому б не скористатися шансом і не створити ще одне життя?

- Олеже, ти божевільний. А бо ти мрійник, який вважає, що з першого разу станеться диво.



Альбина Вишневская

Відредаговано: 25.12.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись