Ліки від кохання

***

-Бі-і-і, прокидайся моя мала. - Мелуман штовхав її.

  • - Відвали будь ласка.
  • - Ти не хочеш прокинутися? - Він посміхнувся і пішов у ванну.
  • - Що ти хочеш зробити? - виглядуючи з-під ковдри, прошепотіла Бі.
  • Мелуман прибіг із ванни, і вилив на неї маленьке відерко з водою.
  • - Ти що робиш?! - Ебіна вискочила з-під ковдри, і наскочила на Мелумана. Його чорне підстрижене волосся, накрило блакитна довге.
  • - Бі, ти ж без одягу. - сміючись поговорив братик.
  • - Та мені це не краплі не заважає! - з дзвінким сміхом сказала вона.
  • Мелуман був звісно вищий за свою молоду сестричку, і сильніший, але проти неї нічого зробити не може.
  • - Тебе не хвилює, що я теж на пів роздягнутий -  сміючись сказав.
  • - Що?! - вона почервоніла, і оглянула його. На ньому був тільки рушник.
  • Мелуман перевалився на Бі, зажав її руки і ноги. Хоча в нього було не довге волосся, але воно трохи звисало в низ. Він дивився в її очі, блакитні не мов небо. Він побачив її шви. Дві руки оплетені швами чорного кольору. Шия і ноги теж. Маленькі шви по усьому тілу після їх останньої ссори.
  • - Вибач, вибач, вибач.
  • - Мелуман - вона витерла його сльози, і прижав до себе. -  це тільки моя провина, ти не винен.
  • - Але я це зробив!
  • - Це було не свідомо, заспокойся.
  • - Вони досі не загоїлися!
  • - Усе вже гаразд.
  • - Вибач моя маленька. - він прижав її до себе.
  • - Треба вже вдягатися.
  • - Моя маленька - він засміявся - вмієш ти тему перевести. - Він засміявся, підвівся, і підняв сестричку.
  • Вони вже вдягалися.
  • - Ме, можеш мене заплести?
  • - Так, виходь, сідай.
  • Бі вийшла з ванної кімнати в традиційній формі SSG. Блузка кремовог кольору, і спідничка, аж до коліна. Це для Бі, дуже дивно. Мелуман закляк.
  • - В-вау.
  • - Як тобі ? - з посмішкою запитала вона.
  • - Т-та ти... бездоганна.
  • - Дуже дякую Ме. А тепер спускайся, і зроби з мого волосся коси. Дуже гарні. 
  • - Та йду вже - посміхаючись побіг до неї. 
  • Вона сіла на білий килимок, і Ме почав її заплітати.
  • - Ме! - викрикнула вона, дивлячись на екран телефону.
  • - Що таке маленька? - з посмішкою він запитав.
  • - Вже восьма година.
  • - І що? 
  • - Нам на роботу на восьму тридцять.
  • - Гаразд збирайся.
  • - Я на другий збігаю, за прикрасами. До речі, де мой жа...
  • - Жакет? - посміхнувшись він запитав.
  • - Даси? - посміхнулася вона.
  • - Біжи вже за серіжками.
  • Бі посміхаючись, побігла за зброєю.
  • Ебіна побігла у низ, і випадково підскользнулась.
  • - Ме-е-е-е.
  • Мелуман побіг ловити її...  
  • - Ти нічого собі не зламала? 
  • - М-ме...
  • - Що та... - він побачив, що його руки, на її грудях.
  • Вона засміялася.
  • - Ти чого? - посміхаючись запитала вона. - Ти мене роздягненою бачив, а тут таке, ти чого? " Він що,  дівчину ніколи не чіпав? Або у нього зовсім її не було. Ха-ха-ха та це вже смішно, він ж в мене не такий поганий. Гарний, розумний... має життєвий опит. Дуже довгий життєвий опит. Років так двісті. Ха-ха-ха. Хоча слабке місце тільки я його знаю. А може з-за сестри. Маленьких же сестер не люблять. Хоча я не настільки бридка, хоча ці шрами і шви. Бр-р. Цікаво а подобаюся йому я? Мабуть так. Хоча.... Так ось, я не помічала, що б він з дівчиною був... це погано. Хоча... Він же тільки мій хлопчик. Але після того.... його мабуть досі совість гвалтує. Мої шрами і рани досі не зажили. Цікаво, а жакет він  мій знайшов чи ні. А йому подобаються мої груди чи ні? " 
  • - Т-та нічого. З-застібни б-блузку, бо верхні г-гудзики п-показують  щ-щось н-непристойне....
  • " Чому я так почервонів? Ми ж на роботу запізняємося. Я її брат... Але вона мені так подобається... Мабуть навіть кохаю її... Не як брат... Та це якась нісенітниця.... Вона ж моя сестра... Але яка гарна... Вона ж тільки моя дівчинка... Я її після Тоні, ні з ким не бачив... Вона тільки моя дівчинка, і більше ні чия. Якщо б цей момент вічно тривав. Мені так подобається.  Я хвилююся тільки за неї, бо ті шрами не заживилися ще... бідна моя маленька дівчинка. "
  • - Може відпустиш вже? Братику? - посміхнулася вона. - Ти до речі не бачив мою маску? " Моя маска з білого мармуру, схожа на лисицю. Така гарненька. Як її гарно Нора розмалювала. Така в мене гарненька. Вже великою себе вважає. Хоча така мала . Ме, їй би татусем був гарним... Але Тоні був би гарнішим, і ріднішим. Не можна його замінити"
  • - Бі... 
  • - Що? 
  • - М-ми вже запізнюємося...
  • - Який ти тугодум братику! - Вона поцілувала його в губи, і підвелася. - Маска де моя?
  • Мелуман не зміг підвестися. Він увесь почервонів. - О-о! Знайшла.  Пішли вже. 
  • Мелуман підвівся, і вони вийшли з квартири.  
  • - Чур, я за кермом! - біжучи до байку. 
  • - Б-бі.
  • - Чого тобі?
  • - Ти ж тільки моя дівчинка? - тихо і почервонівши запитав він.
  • Бі підійшла до нього, склала руки на його шиї, і прошепотіла йому на вухо - звісно твоя дівчинка... тільки твоя...
  • " Ме прям жвавіший став. Справді закохався. Мій маленький хлопчик. Хі-хі-хі."
  • - Давай біжи до байку. - Бі посміхнулася і побігла до байку.
  • Мелуман кинув ключі Бі, і теж пішов за нею.
  • - Стій!
  • - Що таке?! - з подивом запитала Бі.
  • - Ти ж в спідниці.
  • - І що? 
  • - Спідниця задиратися буде.
  • - Так ти ж сидіти позаду будеш.
  • - Та й що? 
  • - А-але...
  • Бі розстібнула верхні гудзики. 
  • - Гарне?
  • - Т-так.
  • - Мені теж подобається. Це комплект тому дивитися будеш на гарну білизну. 
  • - Ха-ха. Ти ще не мала для цього? 
  • Бі підійшла до нього і почала шепотіти.
  • - Мені трішки менше ніж тобі, приблизно на рочків 30. Або 29...
  • - Дівчинка моя, про це, ніхто не повинен знати. Ніхто!
  • - А я ніби то цього не знала! 
  • - Але ти для цього занадто мала!
  • - В мене вже є дитина. Ти тугодум -  сміючись відповіла вона.
  • - А ще не хочеш дитину? - Вже сідаючи на байк, запитав він. 
  • Вони вдягли шоломи з переговарючами, і поїхали. - Що ти там сказав, Ме? Ми доїдемо через хвилин п'ять. 
  • Вони мчалися, трішки не з швидкістю світла. 
  • - Ти ще дітей не хочеш? 
  • - Мабуть так... я поки не знаю. Діти без батька, це погано.
  • -  Я б замінив їм батька.
  • Після цього Бі і Мелуман їхали мовчки.
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  



Мио

Відредаговано: 21.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись