***

-Бі-і-і, прокидайся моя мала. - Мелуман штовхав її.

• - Відвали будь ласка.
• - Ти не хочеш прокинутися? - Він посміхнувся і пішов у ванну.
• - Що ти хочеш зробити? - виглядуючи з-під ковдри, прошепотіла Бі.
• Мелуман прибіг із ванни, і вилив на неї маленьке відерко з водою.
• - Ти що робиш?! - Ебіна вискочила з-під ковдри, і наскочила на Мелумана. Його чорне підстрижене волосся, накрило блакитна довге.
• - Бі, ти ж без одягу. - сміючись поговорив братик.
• - Та мені це не краплі не заважає! - з дзвінким сміхом сказала вона.
• Мелуман був звісно вищий за свою молоду сестричку, і сильніший, але проти неї нічого зробити не може.
• - Тебе не хвилює, що я теж на пів роздягнутий -  сміючись сказав.
• - Що?! - вона почервоніла, і оглянула його. На ньому був тільки рушник.
• Мелуман перевалився на Бі, зажав її руки і ноги. Хоча в нього було не довге волосся, але воно трохи звисало в низ. Він дивився в її очі, блакитні не мов небо. Він побачив її шви. Дві руки оплетені швами чорного кольору. Шия і ноги теж. Маленькі шви по усьому тілу після їх останньої ссори.
• - Вибач, вибач, вибач.
• - Мелуман - вона витерла його сльози, і прижав до себе. -  це тільки моя провина, ти не винен.
• - Але я це зробив!
• - Це було не свідомо, заспокойся.
• - Вони досі не загоїлися!
• - Усе вже гаразд.
• - Вибач моя маленька. - він прижав її до себе.
• - Треба вже вдягатися.
• - Моя маленька - він засміявся - вмієш ти тему перевести. - Він засміявся, підвівся, і підняв сестричку.
• Вони вже вдягалися.
• - Ме, можеш мене заплести?
• - Так, виходь, сідай.
• Бі вийшла з ванної кімнати в традиційній формі SSG. Блузка кремовог кольору, і спідничка, аж до коліна. Це для Бі, дуже дивно. Мелуман закляк.
• - В-вау.
• - Як тобі ? - з посмішкою запитала вона.
• - Т-та ти... бездоганна.
• - Дуже дякую Ме. А тепер спускайся, і зроби з мого волосся коси. Дуже гарні. 
• - Та йду вже - посміхаючись побіг до неї. 
• Вона сіла на білий килимок, і Ме почав її заплітати.
• - Ме! - викрикнула вона, дивлячись на екран телефону.
• - Що таке маленька? - з посмішкою він запитав.
• - Вже восьма година.
• - І що? 
• - Нам на роботу на восьму тридцять.
• - Гаразд збирайся.
• - Я на другий збігаю, за прикрасами. До речі, де мой жа...
• - Жакет? - посміхнувшись він запитав.
• - Даси? - посміхнулася вона.
• - Біжи вже за серіжками.
• Бі посміхаючись, побігла за зброєю.
• Ебіна побігла у низ, і випадково підскользнулась.
• - Ме-е-е-е.
• Мелуман побіг ловити її...  
• - Ти нічого собі не зламала? 
• - М-ме...
• - Що та... - він побачив, що його руки, на її грудях.
• Вона засміялася.
• - Ти чого? - посміхаючись запитала вона. - Ти мене роздягненою бачив, а тут таке, ти чого? " Він що,  дівчину ніколи не чіпав? Або у нього зовсім її не було. Ха-ха-ха та це вже смішно, він ж в мене не такий поганий. Гарний, розумний... має життєвий опит. Дуже довгий життєвий опит. Років так двісті. Ха-ха-ха. Хоча слабке місце тільки я його знаю. А може з-за сестри. Маленьких же сестер не люблять. Хоча я не настільки бридка, хоча ці шрами і шви. Бр-р. Цікаво а подобаюся йому я? Мабуть так. Хоча.... Так ось, я не помічала, що б він з дівчиною був... це погано. Хоча... Він же тільки мій хлопчик. Але після того.... його мабуть досі совість гвалтує. Мої шрами і рани досі не зажили. Цікаво, а жакет він  мій знайшов чи ні. А йому подобаються мої груди чи ні? " 
• - Т-та нічого. З-застібни б-блузку, бо верхні г-гудзики п-показують  щ-щось н-непристойне....
• " Чому я так почервонів? Ми ж на роботу запізняємося. Я її брат... Але вона мені так подобається... Мабуть навіть кохаю її... Не як брат... Та це якась нісенітниця.... Вона ж моя сестра... Але яка гарна... Вона ж тільки моя дівчинка... Я її після Тоні, ні з ким не бачив... Вона тільки моя дівчинка, і більше ні чия. Якщо б цей момент вічно тривав. Мені так подобається.  Я хвилююся тільки за неї, бо ті шрами не заживилися ще... бідна моя маленька дівчинка. "
• - Може відпустиш вже? Братику? - посміхнулася вона. - Ти до речі не бачив мою маску? " Моя маска з білого мармуру, схожа на лисицю. Така гарненька. Як її гарно Нора розмалювала. Така в мене гарненька. Вже великою себе вважає. Хоча така мала . Ме, їй би татусем був гарним... Але Тоні був би гарнішим, і ріднішим. Не можна його замінити"
• - Бі... 
• - Що? 
• - М-ми вже запізнюємося...
• - Який ти тугодум братику! - Вона поцілувала його в губи, і підвелася. - Маска де моя?
• Мелуман не зміг підвестися. Він увесь почервонів. - О-о! Знайшла.  Пішли вже. 
• Мелуман підвівся, і вони вийшли з квартири.  
• - Чур, я за кермом! - біжучи до байку. 
• - Б-бі.
• - Чого тобі?
• - Ти ж тільки моя дівчинка? - тихо і почервонівши запитав він.
• Бі підійшла до нього, склала руки на його шиї, і прошепотіла йому на вухо - звісно твоя дівчинка... тільки твоя...
• " Ме прям жвавіший став. Справді закохався. Мій маленький хлопчик. Хі-хі-хі."
• - Давай біжи до байку. - Бі посміхнулася і побігла до байку.
• Мелуман кинув ключі Бі, і теж пішов за нею.
• - Стій!
• - Що таке?! - з подивом запитала Бі.
• - Ти ж в спідниці.
• - І що? 
• - Спідниця задиратися буде.
• - Так ти ж сидіти позаду будеш.
• - Та й що? 
• - А-але...
• Бі розстібнула верхні гудзики. 
• - Гарне?
• - Т-так.
• - Мені теж подобається. Це комплект тому дивитися будеш на гарну білизну. 
• - Ха-ха. Ти ще не мала для цього? 
• Бі підійшла до нього і почала шепотіти.
• - Мені трішки менше ніж тобі, приблизно на рочків 30. Або 29...
• - Дівчинка моя, про це, ніхто не повинен знати. Ніхто!
• - А я ніби то цього не знала! 
• - Але ти для цього занадто мала!
• - В мене вже є дитина. Ти тугодум -  сміючись відповіла вона.
• - А ще не хочеш дитину? - Вже сідаючи на байк, запитав він. 
• Вони вдягли шоломи з переговарючами, і поїхали. - Що ти там сказав, Ме? Ми доїдемо через хвилин п'ять. 
• Вони мчалися, трішки не з швидкістю світла. 
• - Ти ще дітей не хочеш? 
• - Мабуть так... я поки не знаю. Діти без батька, це погано.
• -  Я б замінив їм батька.
• Після цього Бі і Мелуман їхали мовчки.
•  
•  
•  
•  
•  
•  
•  
•