Любов, Дошка і Море

Глава 4. Мама завжди буде непокоїтися

- От поясни мені, чого ти до брата чіпляєшся зі шлюбними розмовами? - запитала Люба, коли дівчата піднялися у двісті п'ятнадцятий за грошима, а потім спустилися та вийшли з будівлі пансіонату. Сонце припікало без жалю, але вологий бриз з моря робив перебування на вулиці стерпним, хоч подруги і намагалися триматися тінистої сторони вулиці.

- А чому він одружуватися не хоче? - буркнула Юлька.

- Ну, причини можуть бути найрізноманітнішими, починаючи з нетрадиційної орієнтації, закінчуючи просто небажанням поки що заводити родину, - Люба не хотіла говорити Дімковій сестрі, що особисте життя власника пансіонату - взагалі не її справа.

- Ні, мій брат - не гей, - розсміялася подруга. - Ти ж з ним зустрічалася.

- То коли то було? - відмахнулася Люба. - Десять років уже майже минуло. Міг не усвідомлювати, не зізнаватися сам собі. Так досить часто буває. Людина до певного моменту думає, що вона - гетеросексуал, потім - що бісексуал. А потім вже розуміє, що народилася гомосексуалом.

- Та він ще три місяці тому з дівчиною жив. Потім чомусь вигнав її. Ніхто досі не знає, який ґедзь його вкусив. Маринка намагалася повернутися, але він уперся. Нормальна була дівчина.

- Значить, були причини, Юлю, - уважно глянула на подругу Люба. - Це тобі вона була нормальна, а братові твоєму може не була. Цікаво, чому всі одружені люди вважають, що знайти пару настільки легко? Немов головне в цій справі - тільки захотіти.

- А хіба ні? - здивувалася співрозмовниця.

- Ні, - знизала плечима Люба й сумно посміхнулася. - Іноді мені здається, що головне - перехотіти. І у кожного своя швидкість для цього. Не заважай своєму братові йти його власним шляхом.

- Не знаю, - вперто похитала головою Юлька, штовхаючи носком свого сабо перший ліпший запорошений пилюкою камінчик на дорозі. Скривилася, розуміючи, що через непросту тему стала нервувати наче в дитинстві. - Я не вірю в те, що у кожного з нас є тільки одна половинка.

- Тут я тебе підтримую, - погодилася хостес. - Але навіть серед гідних кандидатур є ті, хто підходить нам більше, та ті, хто підходить менше. Ось твій брат мені сьогодні, наприклад, в любові зізнався...

- Справді? - зраділа подруга. - Що ж ти одразу не сказала?

- Тому що ти не дослухала, а любов буває різною, - засміялася Люба. - Буває братська, буває дружня, буває любов-звичка і любов з потреби когось опікати... А буває справжнє кохання, звісно ж. Найгірший випадок буває тоді, коли люди плутають ці різновиди. У нас з Дімкою так і сталося. Десять років тому ми сплутали любов дружню з коханням. І вийшло з цього те, що вийшло. Я дуже радію тому, що сьогодні ми, нарешті, розібралися.

- То й що? - знову вперлася Юля. - Нехай навіть і не справжнє то кохання. Іноді дружня любов краще.

- Це ілюзія, - похитала головою хостес. - Рано чи пізно один з друзів може зустріти справжнє кохання, розумієш? І почнуться нестерпні муки. Тому що друга образити жахливо, але й жити з ним чи з нею далі неможливо. Крім того, не кожному щастить навіть дружню любов знайти. Набагато частіше бувають менш приємні варіанти. Хіба це буде добре, якщо твій брат одружується з дівчиною, яка буде дивитися не на нього, а на його пансіонат? Життя зовсім непередбачуване, події в країні це показали. Важливо знайти людину, яка буде з тобою і в горі, і в радості, і в багатстві, і в бідності. Це не порожні слова, щоб ти знала.

- Але він навіть шукати не хоче! - вигукнула Юлька, яка вже прогиналася під натиском цих безспірних аргументів, але намагалася з останніх сил тримати позиції.

- Значить, Дімка ще не готовий сам бути з кимось і в горі, і в радості, і в багатстві, і в бідності. А ти хочеш його зламати. Навіщо?

- Мама непокоїться, - буркнула подруга.

- Ось ми і дісталися першопричини, - розсміялася Люба. - Юлько, мама буде непокоїтися завжди, тому що їй це подобається. Вона буде переживати в будь-якому випадку, не має значення, одружиться твій брат чи проживе холостяком все життя. Чому Дімка повинен через це ламати собі долю?

- А чому я повинна підставлятися під мамині стогони? - обурилася подруга. - Вона ж знову на мене перекинеться, вимагаючи онуків.

- Тобто, ти вирішила Дімку підставити замість того, щоб об'єднатися з ним і разом відбиватися? - усміхнулася хостес. - У тебе ж чудовий брат, користуйся цією перевагою.

- Ти сама говорила, що батьків треба берегти!

- Треба. Але це не означає, що треба дозволяти їм керувати тобою. Шукай баланс. Ти ж людина розумна, кінець кінцем, а не заєць якийсь.

Подруга задумалася і до самої перукарні йшла мовчки, вочевидь обмірковуючи почуте. Ще декілька камінців відлетіли з-під ніг у бік, але Дімкова сестра своїх дій, здається, навіть не помітила. Люба сподівалася тільки на одне - що сама Юлька вийшла заміж не через занепокоєння мами. Втім, знаючи історію її стосунків з чоловіком, тут можна було не хвилюватися.

- Я тепер розумію, чому ця твоя Соня кинула коледж, - буркнула, нарешті, подруга. - Теж, напевно, тебе наслухалася.

- О, тут я не винна, - знову засміялася Люба, відчиняючи двері салону. - Це вона сама.

- І як у неї кар'єра склалася? - поцікавилася Дімкова сестра.



Анна Молодцова

Відредаговано: 27.12.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись