Любов, Дошка і Море

Глава 18. Від кого кефірчик?

Однак завтра всі плани рухнули через те, що Соню накрила акліматизація. Люба прокинулася о сьомій ранку від неприємних, але характерних звуків з туалету - подругу полоскало.

- Отруїлася, - сказала бліда до зелені та змарніла Соня, повільно переставляючи ноги на шляху до свого ліжка.

- Місцевий вірус підчепила, - поправила Люба, швидко переодягаючись у свої шорти та сорочку. - Можливо, вчора немитого винограду у Гогі наїлася. Полеж, я зараз в аптеку зганяю. Я тебе швидко на ноги поставлю, не переймайся. Полегшає вже через пів годинки. Тримайся.

Вона вискочила з номера і набрала Дімку.

- Алло, - пролунав у слухавці бадьорий голос однокласника.

- О, ти не спиш! - зраділа Люба. - Де тут цілодобова аптека?

- Що сталося? - стривожився парубок.

- Соня злягла з адаптацією під місцеві умови. Треба дещо купити. Медпункт почне працювати тільки через годину...

- Я зрозумів, - сказав хлопець. - Зараз я тебе відвезу. Зустрічаємося біля головного входу.

Люба хотіла заперечити, та однокласник вже завершив виклик, не давши їй і слова вставити. Навіщо її возити? Люба і сама б сходила, не переламалася б.

- Чого це ти? - запитала хостес, коли Дімка збіг униз, помахуючи ключами від автівки.

- Мені й самому в аптеку треба, - сказав хлопець. - Тож зводжу тебе, доки робочий день не почався. Що з подружкою?

- Те ж, що й з усіма приїжджими рано чи пізно трапляється. Я думаю, що вірус, але може й немитий виноград.

- Не було вчора немитого винограду, - задумливо сказав парубок. - Я стежив, щоб ніхто з кущів не їв, і за твоєю Сонею теж. Саме для того, щоб уникнути подібних ексцесів. Всіх ще в автобусі попередив.

- О, то це ти на екскурсію вчора всіх возив? Я думала, що у тебе якась інша справа.

- Мені треба було запам'ятати обличчя всіх, хто виявив бажання сфотографуватися, - чомусь відвів погляд власник пансіонату.

- Ну, якщо ти стверджуєш, що справа не в винограді, тоді точно вірус, - впевнено сказала хостес. - Через пару годин я поставлю Соньку на ноги. Увечері вижену до моря, а до завтрашнього ранку вона буде повністю здоровою.

- Добре, - кивнув Дімка. - Почекай на мене дві хвилинки, я швидко приїду.

Він побіг за своєю автівкою і дійсно повернувся миттю, не встигла Люба навіть ще разочок подумати про те, що збігати пішки було б швидше, ніж чекати, доки однокласник приїде зі своєї стоянки.

- До речі, Любко, готуйся позувати перед фотокамерою, - сказав парубок, відчиняючи для однокласниці дверцята пасажирського сидіння від керма.

- Що? - здивувалася дівчина.

- Це входить до твоїх робочих обов'язків, - примружився хлопець. - Я задумав розкрутити акаунт пансіонату в інстаграмі, тож не сперечайся.

- Я не фотогенічна.

- Не бійся, зробимо гарно, - пообіцяв Дімка. - Просто потерпи днинку, добре?

***

Соня лежала в ліжку на животі та болісно ковтала нудоту, яка підступала до горла. Начебто і не полоскало її більше, але відчуття все ще були жахливими. Та ще, здається, температура піднялася. Ніякого немитого винограду вона вчора не їла, Діма про це попереджав. Вони привезли від Гогі цілий пакет грон раннього сорту та з'їли ввечері, ретельно вимивши перед цим. Тож справа була зовсім не в стиглих солодких ягодах. Щоправда, згадувати зараз було важко навіть про них, від будь-якої думки про їжу знову ставало погано. Люба увірвалася в номер раптово, викликавши своєю появою черговий противний напад.

- Пий, - вона сунула в руки подрузі стакан з чимось каламутним.

- Мене знову знудить, - простогнала Соня.

- Зараз укольчик зроблю, і не знудить, - пообіцяла подруга.

- Давай тоді спочатку укол, - попросила Соня. - А потім буду пити.

- Готуй сідницю, - погодилася Люба, дістаючи з фірмового пакетика аптеки ампули, шприц і вату. Тумбочка була миттєво знезаражена антисептиком, на руках у подруги з'явилися хірургічні рукавички. В повітрі неприємно запахло спиртом, який здався хворій якоюсь неочищеною сивухою. Дівчина знову ковтнула.

- Як це ти так швидко збігала? - поцікавилася Соня, намагаючись відволіктися й оголюючи праву сідницю. Уколів вона не любила (а хто їх любить?), але зараз була готова терпіти все, аби перестало, нарешті, нудити.

- Мене Дімка звозив, - не відволікаючись від приготування суміші для ін'єкцій, сказала Люба. - І за ліки він платив.

- У нього тут є автівка? - здивувалася Соня, скривившись від болю, коли голка увійшла в м'яз. Дивна річ, але від неприємних відчуттів в сідниці нудота раптом кудись сховалася.

- Звісно! Йому ж постійно їздити доводиться. Усе! П'ятнадцять хвилин, і стане відпускати. І щоб відразу випила абсорбент!

Хвора промовчала, розтираючи місце уколу ваткою зі спиртом. Запах антисептика знову шибанув у ніс, пробуджуючи спазми, які до цього моменту причаїлися від болю. Любка немов прочитала думки подруги, пройшла до дверей і трохи прочинила їх в коридор, тим самим викликавши легкий протяг. Соні відразу стало трішки легше. Через пів години вона вже спала, випивши всі потрібні ліки та переставши, нарешті, мучитися від хвиль, які накочувалися на її шлунок.

***

Діма дочекався, коли Люба вирушить до їдальні снідати, і постукав у номер до дівчат.

- Заходьте, - долинув звідти слабкий Сонін голос.

- Ранку! - привітався хлопець, зі співчуттям дивлячись на змарніле бліде обличчя Любчиної подруги та не наважуючись додати до свого привітання звичне слово "доброго". Акліматизація, тим чи іншим чином наздоганяла тут усіх, і не було про що особливо хвилюватися, тим більше, що поруч була Любка, але Діма все одно злегка нервував. - Як почуваєшся?

- Моя доглядальниця каже, що ввечері вижене мене на пляж, - відповіла дівчина. - Привіт.

- Я тобі кефір приніс. І яблука. Це - найкращий перший перекус після такої проблеми.

- Не омлет, так солодощі, не солодощі, так вино, не вино, так кава, не кава так кефір? - зі слабкою посмішкою запитала Соня, спостерігаючи, як Діма ставить кисломолочний продукт в холодильник, а яблука прилаштовує на полицю зверху.



Анна Молодцова

Відредаговано: 27.12.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись