Розділ 11. "Чому ж Я Так Розм'якла?.." або Майбутні Особливі Тренування

Хм… Чи довго я оговтувалась від цього провалення під землю? Напевно, ні, адже неприємно лежати на мокрому камінні і відчувати, як у чоботи повільно набирається вода. Та й, крім того, капітан мене буквально пробудив своїм тирманням за плечі:

— Ей, Ерлайн! Ти як? Жива? – Свята Кіфара! Розумію, що недовгий час із ним знайома, але таким стурбованим я його ще не бачила. Чи, може, мені ця емоція тільки здавалася? В печері, як-не-як, темно, світло лине сюди тільки з місця нашого падіння. Дослідивши його інтенсивність, я зрозуміла, що не дуже довго пролежала у відключці і що провалилась вся наша шайка досить-таки глибоко.

Ледве протерши пальцями очі, я обережно спробувала піднятися, але, як тільки в деяких місцях на тілі відчувся різкий біль, зрозуміла, що нормально ходити мені буде складно. Завдання тільки-но почалося, а я вже "заробила" собі тут численні синці, подряпини і забої.

— Йти можеш? – серйозно поцікавився брюнет, який вже встиг піднятися і стояв напроти, зиркаючи довкола. Довго чекати відповіді хлопець не став. Йому було достатньо почути мої "ойкання", "айкання" і "уфкання", а токож невдоволене бурмотіння, і для нього все стало зрозуміло. – Присядь хоч. Я тебе собі на спину висаджу. – чи то попросив, чи то наказав він і обернувся до мене потрібним боком.

Кілька секунд я здивовано вдивлялася в ту ж спину парубка і потім, все ж, спробувала піднятися і якось викарабкалась на нього. Під час виконання потрібних дій, мені також вдалося зрозуміти, що на одному з колін, напевно, згодом красуватиметься синяк. Воно дійсно сильно боліло, нехай і тільки при ходьбі. Але найгірші справи в мене зараз із правою ступнею. При падінні я її, швидше за все, підвернула і тепер при найменшому русі різкий біль, починаючись від неї, прошиває всю ногу. Ніби біжить по самих нервах.

— Зараз ми будемо шукати інших? – якось втомлено і виснажено спитала я, коли вже перебувала в капітана на каркошах і відчувала, наскільки він (а точніше, його спина) сильний. В чому й не сумнівалася.

— Ні. Зв'язок тут, як і в більшості магічних печер, поганий, тому в мене не вийшло з ними зв'язатися. І я вирішив, що спершу ми самі спробуємо відшукати ті Упнілії. Думаю, це буде нескладно. І так, сподіваюся, що інші приймуть таке ж рішення. – пояснив чорноволосий, а я тільки мовчки зручніше вмостила свою голову на його плечі, нічого не говорячи у відповідь.

Це була остання нормальна рапліка перед настанням трохи затяжної тиші між нашим дуетом. А про що ще нам було говорити? Чомусь, мені здавалося, що саме в цій ситуації не варто робити щось, аби перервати цю мовчанку.

Вода в печері стояла десь по кісточки і я добре чула, як капітан мочить в неї свої ноги, ступаючи кожен наступний крок. Із рельєфної стелі крапали холодні крапельки цієї ж води, раз у раз падаючи то мені, то хлопцеві на голову, або за шиворот, від чого ми раз у раз тихо обурювались. З кожним наступним пройденим метром навколо ставало все темніше, а характерні для печери звуки, здавалося, ставали більш чіткими і тиснули своєю гучністю на свідомість. Вони допомагали думкам то збиратися докупи, то навпаки – практично витискали їх назовні. Складалося враження, що від цього голова починає боліти, а у вухах дзвенить. І ще й на додачу ця вся вологість із підземним холодом до тремтіння по тілу. Слава Кіфарі, що ми з капітаном хоч зігрівали одне одного своїми тілами, інакше було би надто холодно.

Через темряву в печері на мене почала наступати сонливість і тільки біль у деяких ділянках тіла не дозволяв так швидко заспати прямо в напарника на спині. І як він ще може кудись іти? Тут же ж майже нічого не видно…

Мої очі скоро би вже точно стулилися від бажання поспати, але грубий голос капітана раптово увірвався в свідомість такими словами:

— Ерлайн, ти тільки не заспи там, а то що я потім з тобою робити буду? – на прохання брюнета я тільки зовсім непереконливо угукнула і почала трохи міцніше триматися за його шию. – Ясно.. ну, раз так, то мені залишається тільки говорити і ще раз говорити, щоб ти точно не заснула. – озвучив він свою ідею і після цієї репліки рот йому справді ще довго не закривався.. – Поки ти, Ерлайн, перебуваєш у напівсонному стані, я розкажу тобі все, що ти повинна будеш робити на майбутньому балу. Скористаюсь цією ситуацією, щоб ти не влаштовувала істерик і раптових обурень. – в цю мить, здавалося, у мене навіть слух загострився, щоб не пропустити ніяке сказане хлопцем слово. – Щоб привернути увагу Його Величності, нам всім треба буде ой, як постаратися. Мається на увазі, зробити з тебе неперевершену красуню, адже він дивиться або на тих дівчат, яких добре знає, або на дуже вродливих. І те, що всі гості матимуть маски, йому не стане на заваді.

Сіроокий замовчав на кілька хвилин і в мене з'явився час хоч трохи щось обдумати. Як це, зробити з мене красуню? За допомогою якоїсь магії, чи як? Це було єдине, що на повторі крутилося в голові, поки я не згадала, що, якщо король, все ж таки, зверне на мене увагу, я повинна буду провести з ним ніч…

— Поки буде тривати вечір, – несподівано перервав мій, здавалося, неминучий потік істерики капітан, – ти маєш поводитися як справжня світська леді. У тебе буде інше ім'я, прізвище і походження. Гратимеш роль доньки якогось багатого аристократа. Найголовніше – не наробити дурниць, коли король до тебе заговорить. Тобі не варто буде хвилюватися, адже ми будемо з тобою в тому ж приміщенні, просто в різних місцях, і підтримуватимемо з тобою зв'язок через одні магічні кульчики, які ти обов'язково повинна будеш надіти. – хлопець легко підкинув мене, таким чином поправляючи моє положення на його спині. Цікаво, як це, говорити з королем, якого так ненавидять всі повстанці? Я ж, поки що, ще не пройнялася цією озлобленістю, тому не можу її з ними розділити. Це, напевно, тому що вони вже не одну близьку людину втрачали в сутичках із його армією, а я – ні… – Ми будемо говорити тобі, що варто сказати в той чи інший момент. Це буде можливо тільки через те, що один із кульчиків виконуватиме роль сильного магічного мікрофона, завдяки якому вся наша група зможе чути вашу з королем розмову. Головне, щоб він не помітив нічого дивно в твоїй поведінці, особливо, стосовно цих кульчиків. – капітан неочікувано зупинився і, чомусь, нагнувся до води під своїми ногами.