Мандрівна муза

Замріяна весна

Замріяна весна знов розквітає рясно,

Я знов кохання п'ю з твоїх палких очей.

Сьогодні й назавжди воно таке прекрасне,

Як солов’їний спів замріяних ночей.

 

Забутії слова в повітрі весняному

Злітають, наче дим із-під рожевих стріх,

Чарівні і пухкі, мов пісні колискові,

Легкий кружляють пил з замріяних доріг.

 

Уквітчана любов в твоїх долонях пахне,

І аромат її розвіявся в весні.

Вона до себе зве, чарівна й недосяжна,

Щоб жить і дихать мов в замріяному сні.

 

Долине з сивих гір весни прозора пісня,

Заграє й задзвенить за обрієм дощем.

Спішить зустріти нас цей теплий срібний вісник,

Щоб сповістить про плин весни п’янких ночей.

 

Замріяна весна знов в очі зазирає,

До кожного скоріш попеститись біжить.

І в ці щасливі дні, що мало їх буває,

Троянди розцвітуть в замріяній душі.



#3975 в Різне
#971 в Поезія

У тексті є: вірші

Відредаговано: 07.02.2019

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше